Рубати чи не рубати? Де рубати? Скільки рубати? Такі дискусії вже не один десяток років тривають між лісівниками та мешканцями гірських районів. Третейським суддею «Голос України» попросив стати академіка Михайла Голубця, відомого вченого-геоботаніка, який усе життя досліджує проблеми карпатських лісів.
Десятки тисяч гектарів лісів у Бескидах всихають і перетворюються на сушняки. Ви свого часу захищали докторську дисертацію з проблем смерекових лісів Українських Карпат. Чи робили такі сумні прогнози?
Всихання смереки триває століття, а може, й більше. Передбачити, що під впливом потепління процеси відбуватимуться прискореними темпами, було важко.
— Які причини всихання?
— Карпатські ліси ще за Австро-Угорщини інтенсивно експлуатували - це пов'язано з житловим будівництвом в Європі. Найбільший попит був на деревину смереки, її масово культивували на всіх букових лісосіках. Площа смеречників за 200 літ збільшилась удвічі. Смерека росте дуже швидко, до сантиметра в радіусі за рік. Деревина м'яка як вата, схильна до зараження грибками.
Я вивчаю смерекові ліси понад півстоліття. Давно побачив закономірність: на території Бескидів смерекові культури починають руйнуватися у віці 30—40 років. Які причини?
Ще польський професор Соколовський зазначав, що смерекові шишки для одержання носіння возили аж до Австрії. Там його не сортували, а змішували з насінням з інших регіонів. Через це у Бескиди потрапляло насіння баварської чи альпійської смереки, не пристосованої до наших ґрунтово-кліматичних умов. До Карпат потрапляло насіння навіть прусської смереки.
Друга причина — смереку садили на букових лісосіках, де родючіші ґрунти і тепліший клімат. Що родючіший грунт, то менш стійка смерека. Засалили навіть нижні схили гір, де в природі ніколи не було смереки. Лісівники знали про можливу загрозу, але не мали змоги реагувати. Ця бюджетна галузь незадовільно фінансувалася, слабо реагувала навіть на застереження науковців, і аж до 70-х років минулого століття продовжувала активно культивувати смереку.
— Чому?
— Смереку дуже легко вирощувати. її насіння добре приживається, не те що ялиці, котрої сходить 20—30 її відсотків. Сіянці ялиці та бука в молодому віці ростуть дуже повільно.
— Смерека всихає не лише в Україні, а н у Польщі, Чехії, Словаччині. Чому у нас б'ють на сполох?
— Ні чеські, ні польські ліси не були так глибоко знищені та деформовані, як українські. Їх рубали поляки, радянська влада. Особливо після Другої світової війни. Вирубували понад норму в 3—4 рази. Найбільше на території Івано-Франківської та Львівської областей. Франківська територія значно холодніша і бідніша на грунти, ніж Бескидська. Львівські Карпати — найнижчі. І найбільше засаджені штучними смеречняками. Тому тут гучніше вдарили на сполох.
Наступна причина всихання — це грибкові захворювання. Ми знаходимо великі осередки заражених смерекових лісів. На перший погляд, дерева ніби здорові, а всередині стовбура гниль. Це робота кореневої губки. А опеньок ослаблює смереку зовні. Далі доїдає короїд. Кора облітає і залишається голий стовбур. Окрім цього, в монокультурах кореневу систему смереки значно ослаблюють грунтові фітофаги, чисельність яких тут на порядок вища, ніж у природних лісах. У деревині смереки розвиваються стовбурові нематоди, які за сприятливих умов масово розмножуються І закупорюють трахеїди, внаслідок чого припиняється рух води і поживних речовин у стовбурі, і верхівка смереки всихає. Процес культивування смереки триває близько 200 років. На смерекових лісосіках, уражених грибковими захворюваннями, різними шкідниками, знову садили смереку. Тому місцями маємо вже 3—4 покоління смеречняків, заражених шкідниками та хворобами.
Я рекомендував у складі букових культур садити 15—20 відсотків смереки — у нас дефіцит деревини. У молодому віці під час догляду смереку вирубати, залишивши бук, ялицю, клен.
А тепер розглянемо ще одну причину всихання. Уявімо собі, що робиться із зараженими ґрунтами, враженою грибковими захворюваннями деревиною під час потепління, а часом і загазованості. Процеси пришвидшуються: швидше грибки поширюються, швидше розмножуються шкідники, швидше сохне смерека. Згадаймо, як всихання вразило гору Маківку — заповідне урочище площею понад 430 гектарів. Дехто навіть обурювався, що спеціально знищили ліси на горі, де розташований меморіальний комплекс героям України — січовим стрільцям. Це не так. На Маківці колись буяли букові та ялицеві ліси. Всихання тут смеречняків — це закономірний природний процес.
Смерека має ще одну характерну рису: на багатших і вологих буроземних грунтах у наших Бескидах коренева система дуже поверхнева — на глибині 20—30 сантиметрів. Під впливом вітру й посухи вона ослаблюється, починається зараження кореневою губкою та опеньком.
— У Бескидах потребують негайного очищення близько 19 тисяч гектарів смерекових сушняків.
— На мою думку, значно більше.
— Ви назвали причини всихання, а що в найближчі п'ять років та на перспективу мали б робити лісівники?
— Насамперед очистити територію від сушняків. Ідеться про 4—5 мільйонів кубометрів деревини, які потрібно вивезти за п'ять років. Щоб оздоровити 20 тисяч гектарів лісів, потрібні великі кошти, європейська техніка з канатними підвісними дорогами, сучасні дороги для ведення лісового господарства та розвитку туризму.
Наступний етап — відновлення природних лісів. Не можуть у низькогір'ї, де споконвіку шуміли буки та ялиці, рости тільки смереки. Заліснення проводити з урахуванням стану грунтів. У вологих затишних місцях краще росте ялиця — можна їй забезпечити до 50 відсотків у складі деревостанів. У сухіших — бук, явір, клен, тут можна засадити ще до 20 відсотків смереки. На Сколівщині й Турківщині мають рости ялицево-букові ліси з домішкою інших порід.
— Ви вірите, що вдасться це зробити?
— Ми мусимо про це казати і привертати увагу до проблеми. Коли говорити спрощено, то нічого з Карпатами не станеться. Грунтові та кліматичні умови дають можливість для швидкого відтворення рослинного покриву.
Є інша проблема. Карпати виконують ґрунтозахисну та водорегуляційну функції, впливають на формування клімату. Це чудовий для відпочинку регіон, де сотні мінеральних джерел, красиві гірські річки та озера. Карпати маємо берегти як територію захисну та рекреаційно-відпочинкову. Це принесе більші прибутки, ніж лісозаготівлі.
В Україні дефіцит деревини. Ми повинні вести розумно та висококультурно господарку, щоб навіть деревина із захисних лісів не пропадала марно. Ми повинні забезпечити сталий розвиток Карпатського регіону. А це означає, що в нас має бути гармонійно поєднано лісове, водне, лучне, тваринне, мисливське і лікувально-рекреаційне господарства. Чому Австрія може мати в Альпах чудові екологічні господарства? А ми — гірші? Що робили в Чехії ще перед війною. На горі будували ферму. Трохи нижче — збирач гноївки. На схилі гори робили змійкою арики, якими текла вода і змішувалась із гноївкою. Земля удобрювалася і давала хороші врожаї трав.
Якшо ми розумно господарюватимемо, то за 20—30 років відчуємо, що в Карпатах ситуація поліпшилася.
Богдан КУШНІР, "ГОЛОС УКРАЇНИ" №104(5104), 09.06.2011р.
