Зруб переораний рівними рядками, які доходили до самого лісу, очікував людей і їх праці. Осінню лісову дрімоту розбудили людські голоси, скрегіт металевих ланцетів, гуркіт машин. До лісу прийшли люди. Лісівники. І не з пустими руками. У відрах привезли зі собою в основному саджанці сосни і дуба. Тількино стало в зеніті сонце і огорнуло своїм осіннім теплом землю, працівники Низівського лісництва, гості взялися до роботи, бо осінній день короткий, треба встигнути до темна. Лісничий Ігор Бочилюк роздавав реманент та саджанці. Люди ставали по двоє на ряд. Працівники лісництва вправно взялися за роботу. А помічники: голова Сокальської районної ради Ігор Дацюк, начальник та працівник відділу управління комунальним майном Cокальської райради Тарас Кравчук та Іван Монянчин, пройшовши, як то кажуть, інструктаж, не відставали від професіоналів. Робота спорилася. А ще незадовго до товариства приєдналися директор лісового господарства ДП «Жовківське лісове господарство» Роман Колісник та депутат районної ради, головний лікар Белзької лікарні Сергій Касян, міський голова Великих Мостів Ярослав Ройко. Жартували. Саджаючи саджанці сосни звичайної, деякі з них завбільшки з мізинець на руці, не вірилось, що з них колись виростуть стрункі сосни. Та лісники мене запевняли, що так воно і буде, жартуючи, запрошували приїхати у цей бір через вісімдесят років, то тут сосни підпиратимуть небо, а під розлогими кронами дуба червонолистого можна буде знайти затишок і прохолоду. Але, щоб цей бір був саме таким, лісникам треба добре попрацювати.
– Ще як мінімум чотири роки нам доведеться по кілька разів влітку викошувати траву між рядами, аби трави не заглушили молоді ще не зміцнілі саджанці, – розповідав помічник лісничого Михайло Сич.
До розмови долучився начальник відділу ДП «Жовківське лісове господарство» Богдан Забурко, котрий розповів що сосна росте 300 років. Достигає, досягає товарної структури у сотню літ. Саме у цей період соснова деревина найкраща для виробничого використання. «Але мушу сказати, – продовжує розмову наш співрозмовник, – що нині ми більше насаджуємо лісів, як колись. Бо чимало сіножатей та й орних земель пустує, заростає чагарниками, а ми на них висаджуємо ліс. Спочатку вирощуєм ліс, а вже потім рубаємо його. Лісові господарства живуть з лісу, бо держава фінансує лише на два відсотки».
– Хоча Львівська обласна рада виділяє кошти для того, аби засадити лісом 10 гектарів землі, – доповнює сказане директор ДП «Жовківське лісове господарство» Роман Колісник.
...А на 67 квадраті лісокультурної площі Низівського лісництва кипіла робота. На 0,9 гектарах висадили 9 тисяч штук саджанців. Настрій у всіх був чудовий.
– Садити ліс – то велика справа, то продовження нашого життя,– ділився враженнями голова районної ради Ігор Дацюк. – Тут, в цьому осінньому лісі, коли в такі яскраві шати вбралися дерева, особливо відчуваєш тяжіння до природи і бачиш неповторну красу нашого рідного краю. Приємно, що лісівники Низівського лісництва дбають про свої ліси.
Коли сіли перепочити, смакуючи приготованою на вогні юшкою, то лісники розповідали різні небилиці – про бобрів, які, наче старожили, прижилися у лісі, про мисливські пригоди.
А лісничий Низівського лісництва Ігор Бочилюк оглядав новопосаджену ділянку. Буде сосновий бір для наших нащадків.
Оксана ПРОЦЬ. ГОЛОС З-НАД БУГУ № 93, 11.11.2011р.
