Історія розвитку лісового господарства Галичини

17 листопада 2020р, Новини підприємств. Прес-служба

На початку XIX століття ліси у Галичині належали до складу державних латифундій і були підпорядковані об’єднаній адміністрації державних лісів та солеварень. У 1819 році цій адміністрації підлягали окружні інтендантури солеварень та 6 повітових інспекторатів лісів у Львові, Лежайську, Сяніку, Дрогобичі, Надвірній та Чернівцях. Згодом адміністративна структура лісів змінилася і у 1848 році усі ліси Галичини опинилися в Краєвій управі лісів у Львові.
 
У 1873 році створено Галицьку дирекцію лісів та державних маєтків, спочатку з осідком у Болехові, а від 1881 до 1918 року – із центром у Львові. Безпосередньо тій дирекції підпорядковано 49 лісових зарядів Галичини. Вартість лісів у 1885 році складала 44 млн. золотих, що було більше, ніж у Тіролі (36 млн.) і майже рівнялось із Моравією (49 млн.).
 
Ліси називались залежно від власників і належали великим магнатам, окремим поміщикам, магістрам. Великі масиви лісових угідь належали родині графів Потоцьких. Зокрема – сучасних Бібрецького, Львівського, Радехівського, Рава-Руського, Сколівського, Дрогобицького лісових масивів.
 
Ще від часів Речі Посполитої великі площі належали римо-католицькій і греко-католицькій церквам, монастирям Домініканів, сестер Бенедиктинок.
 
Вперше ліси були інструментально обміряні у 1860-1880 рр. при складанні Кадастру. Лісовпорядкування було обов’язковим і в лісах приватних власників проводилось за їх рахунок. Без лісовпорядних планів власник не мав права на вирубування лісу. Перед Першою світовою війною деревину підвозили взимку корчугами, запряженими волами і кіньми.
 
Важливо згадати про відкриття восени 1883 р. нижчої лісової школи в Болехові. ЇЇ завданням була підготовка допоміжного персоналу (помічників лісничих, а згодом і лісничих) для Галичини і Буковини. Щорічно тут навчалося до 15 учнів. До Львівської крайової школи приймали щороку близько 15 осіб, переважно матуристів, 50% з них отримувало стипендії та допомогу з кредитів крайового відділу чи господарського товариства. Окрім цього Галицьке лісове товариство для учнів з незаможних родин з своїх фондів виділяло стипендії.
 
Студентам читалися такі дисципліни, як мінералогія і геологія, зоологія, ботаніка, географія, німецька і польська мови, геодезія, лісова таксація, лісовідтворення, вжиткування лісу, охорона лісу, основи сільського господарства, технологія деревини, ведення лісового господарства, торгівля деревиною, садівництво, рибальство, мисливство, лісова статистика, бюрове і торговельне ділочинство тощо. Серед студентів були представники різних верств суспільства. Учні, які не отримували стипендії, заробляли на життя у лісових господарствах. Вони здійснювали проектування доріг і мостових конструкцій, проводили геодезичну та меліораційну зйомки, складали і копіювали мапи та плани для індивідуальних забудовників.
 
Іспити на лісничих (господарів лісових) і на помічників лісових складались перед комісією іспитовою в Намісництві. Кандидати на господарів лісових були зобов’язані зложити в головній касі краю, або в уряді податковому таксу 30К, а кандидати на помічників лісових і служби охорони ловецької 10К. На свідоцтво – штемпель за 2К. Перед комісією іспитовою кандидат мав виказатися квітом з дотичних урядів, або звільненням від оплати (хто бажав бути звільненим від оплати мав би внести подання і приложити свідоцтво убожества виставлене громадою, та підтверджене урядом парохіяльним . Також потрібно було пред’явити свідоцтво набутої однорічної лісової практики.
 
Побережників, або дозорців лісових вибирали з осіб, що відслужили 3 роки у війську (лиш не таких, що з тої громади в котрій треба такого дозорци). Платили побережникові 30 до 60К місячно, дають хату коли де яка є, грунт і дозволяють тримати 2 штуки худоби. Бажаючий дістати таку посаду мав би конче вміти читати і писати, а також постаратися про рекомендацію (протекцію). Кандидат мав би власноруч написати подання і приложити книжку військову разом зі свідоцтвом моральності від громади. Не військові могли бути прийняті хіба, коли мали дуже добру рекомендацію.
 
Під час Першої світової війни лісові масиви були нещадно знищені.
 
На території Львівського округу після війни залишилось 9903га зрубів, а впродовж 1919 року вирубано 486 га лісів, у 1920 – 411, у 1921 – 1040, у 1922 – 2009, а в 1923 – 1850 га, що разом склало 15700 гектарів зрубів, які необхідно було заліснити. Такі лісовідновні заходи було проведено у 1920-1923 роках, проте величезна площа лісів усе ще залишалась не залісненою.
Адміністративний поділ державних лісів за часів Польщі мав таку структуру: лісництво, надлісництво, інспекція лісів, дирекція лісів.
 
Надлісництво мало свій магазин, їдальню з усіма необхідними продуктами харчування. Робітники щотижня по спеціальних квитах – бонах одержували товари та продукти в кредит.
 
У 1923 році персонал Львівського округу лісів становив: 105 членів заряду округу, 44 надлісничих, 158 лісничих та 564 лісники та гайові. На одне надлісництво припадало, у середньому, 19 працівників або 29 працівників на 10 тисяч га лісів
При Польщі були так звані гмінні ліси. Їх охороняли лісники. Гмінні ліси були під контролем повітової (районної) і воєводської (обласної) влад в особі своїх інспекторів. Лісорозробками займались лісники і лісничі. їм допомагали лісові «маніпулянти». Лісничі проживали в державних будинках – лісничівках. Для лісників були побудовані кордони – гаївки. Лісники, які не мали кордонів – гаївок, проживали у власних будинках, але одежрували доплату, так звану квартплату.
Лісничі носили відповідну форму. Лісники мали рушниці і карабіни. Вся лісова охорона, як лісничі, так і лісники, приймали релігійну присягу: чесно і добросовісно виконувати свої службові обов’язки. За Австро-Угорщини лісники не мали обмундирування. Ходили в своїй цивільній одежі. Лише на “ташках” (сумках) та ременях через плече мали прикріплені металеві гербові відзнаки. Такий порядок носіння відзнак був і при Польщі. Крім того, лісники мали державні клейма з номером обходу. Клеймами користувались, коли відпускали деревину населенню, або коли її конфісковували у порушників.
При Польщі в надлісництві було орендовано мисливські ревіри (угіддя), і орендатори своїми коштами утримували єгерів. Орендатори приїздили тільки на відстріл оленів і диких кабанів.
 
В перші повоєнні роки лісогосподарські роботи в лісництві не проводилися. Основна увага приділялась охороні лісів від самовільних порубок та лісових пожеж. Відпускали ліс у незначних обсягах в основному для відбудови народного господарства та місцевих потреб.
 
Перші лісовпорядження було проведено впродовж 1952-1953 років. Зроблено перший опис лісових урочищ, зафіксовано їх поквартальні площі в межах тодішнього районування.
 
З 1960 року лісництву, у зв’язку з реорганізацією лісгоспу в лісгоспзаг (наказ Головного управління лісового господарства від 4 грудня 1959 р.), були передані й функції лісозаготівель — рубки головного користування та вивезення лісу.
 
З цього часу лісництво стає багатогалузевим господарством і виконує весь комплекс лісогосподарських та лісозаготівельних робіт, а також побічного користування лісом. Лісництво також займається мисливським господарством. Було стабілізовано кадри лісової охорони. На посади лісників, майстрів лісу тощо призначалися люди із середньою та вищою лісогосподарською освітою.
 

Global Options

Оголошення
Ключові слова
Розпорядження від 01.12.2015р. N18

Ми у Facebook

Відео

Новини Управління