Розпочався він з гори Маківка. А відтак журналістам було показано, як будується лісова дорога. Згодом газетярі та телевізійники ознайомилися з першим у районі туристичним притулком, створеним нещодавно поблизу с. Кам'янка, та взяли участь у прес-конференції, де на запитання відповідали керівники лісового господарства області, науковці.
Для кожного свідомого українця Маківка — це золота сторінка в історії держави. Святе місце — своєрідний символ патріотизму. Адже саме тут відбулася кровопролитна битва між Українськими січовими стрільцями та російськими військами. Ядро легіону УСС становили активісти довоєнного січового, сокільського і пластового руху, професори українських гімназій, студенти — всі ті, хто словом і багнетом прагнув позбутися російської заборони діяльності редакцій українських часописів, читалень, депортації в Сибір української інтелігенції та греко-католицьких священиків. Сотня, яка прийняла на себе чи не головний удар, виявила неабияку незламність і силу духу, стала прикладом боротьби за волю.
В радянський час стрілецький меморіал був сплюндрований, а люди, які намагалися піднятися на Маківку, переслідувалися. З початком подій, пов'язаних із становленням незалежності України, воскресла з небуття пам'ять про Українських січових стрільців. На Маківці було створено Меморіал. Левову частку фінансування та проведення робіт з будівництва пантеону взяли на себе лісівники, а найбільше — Славський держлісгосп. Це господарство не лише частково фінансувало проект (вкладено було більше 60 тис. грн.), а й забезпечувало технікою, людьми. На вершину Маківки держлісгоспом було прокладено дорогу, стан якої дотепер належно підтримується. Тому для кожного лісівника це місце є вдвічі пам'ятнішим. До чого веду?
Кілька років тому я висвітлювала одну з перших помпезних урочистостей, пов'язаних із вшануванням героїв Маківки. Пам'ятаю, що день тоді був вельми спекотний. Люди, які прийшли вклонитися безстрашним українцям, ховалися від пекучого сонця під розкішними кронами дерев. Тоді, дивлячись на смереки, які віночком обплели славну Маківку, ніхто й гадки не мав, що мине якийсь час, і ці гордовиті, стрімкі красуні, мов люди, підкошені хворобою, вмиратимуть на очах. Миттєво зреагували на такий стан лісівники, провівши рубки всихаючих дерев. Такі лісівничі заходи зрозуміли не всі. Почали народжуватися розмови про те, як лісівники посягнули на святиню, рубаючи все підряд.
Смерекове господарство гірської частини Львівщини спіткала хвороба. Зауважу, що, за свідченнями вчених, така ж картина спостерігається не лише в Україні, а й за кордоном. Ця біда зрозуміла спеціалістам. Пересічні ж громадяни, не усвідомлюючи масштабів лиха, роблять свої висновки. Часто такі, що базуються на нерозумінні ситуації чи популізмі. Тому й прес-тур, зорганізований обласним лісовим управлінням, розпочався з Маківки.
— Ще 10 років тому ми задумалися над тим, як вести далі господарку на г. Маківка, — розпочав розмову з журналістами Анатолій Дейнека. — Адже цей об'єкт входить у 22-гектарну площу всихаючих смерекових лісів, які є в Українських Карпатах. За допомогою звернулися до Національного лісотехнічного університету. Науковці цього навчального закладу розробили проект ведення лісового господарства на цій території. Сьогодні ми його реалізуємо. Щодо смереки, навколо якої останнім часом точиться так багато розмов, скажу наступне. Смерекові ліси на г. Маківка є приреченими. Маємо нагоду переконатися, що місцями дві третини дерев є всохлими. Іншого заходу, ніж замінити ці всихаючі смерекові ліси на високопродуктивні біологічно стійкі деревостани, у нас немає.
Далі А.Дейнека попросив розповісти про наукове підґрунтя ситуації, що склалася, вчених, які причетні до розробки проекту лісогосподарських робіт на Маківці.
Проректор Національного лісотехнічного університету, професор Григорій Криницький розповів наступне:
— Працюємо понад 10 років над цією проблемою. Підготували рекомендації щодо виправлення ситуації, яка тут склалася. Загалом за останнє 10-річчя в Карпатах спостерігається всихання смерекових лісів. Така картина, на жаль, спіткала і європейські країни. Основною причиною всихання цих насаджень в Українських Карпатах, зокрема й тут, на г. Маківка, є невідповідність умов вирощування смереки. Це дерево було тут штучно насаджене на місці корінних ялицево-букових лісів. Більше того, після вирубки таких похідних чистих смерекових насаджень тут продовжували і в другому, і в третьому поколінні садити смереку. До чого це призвело? Найперше — до різкого погіршення якості грунту. Розвинувся потужний нематодний комплекс із видів, які є небажаними для росту і розвитку лісу. Відтак почали зникати безхребетні організми й умови грунту стали ще гіршими. В похідних смеречниках поширилися фітохвороби, які спричинили пожовтіння й опадання хвої, інтенсивне розповсюдження кореневої губки, опенька. Словом, утворилися цілі вогнища хвороб, які дали можливість для розмноження численних шкідників, що з невимовною силою розповсюджувалися на ослаблених деревах. До різкого масового відмирання смереки призвело й глобальне потепління.
Для виправлення ситуації у 2006 р. нашим університетом було розроблено рекомендації щодо проведення заміни чистих смерекових насаджень на змішані ялицево-букові з домішкою смереки, берези, інших порід. Ці рекомендації включають проведення цілого комплексу лісогосподарських заходів для кожного кварталу, виділу на відповідний період. Отож, у перший етап входить поступова ліквідація всихаючих похідних смеречників. Зрозуміло, що тут передбачено вибіркові й суцільні санітарні рубки. Цей етап на г. Маківка практично завершується. Другий етап включає проведення заходів, спрямованих на відтворення, поновлення бука, ялиці, інших порід. Тобто, відтворення корінного деревостану. А третім етапом передбачено формування молодого змішаного лісу.
Які особливості проведення лісогосподарських заходів у гірських умовах, зокрема й на Маківці? Тут важко відтворити бажаний корінний деревостан. Адже на цих теренах росли великі куртини смерек від 12 до 140 тисяч штук. Тому після вирубки слід залишати насінники бука, ялиці. Ті місця, де немає природного поновлення, досаджуватимуться штучно. Враховуючи екстремальні гірські умови, а саме мінусові температури, інтенсивні вітри, заплановано також сприяти розвитку берези, горобини, сірої вільхи. Саме ці породи сприятимуть створенню пом'якшуючого лісового середовища, Відмовитися слід і від абсолютного знищення трав.
Продовжив розмову Михайло Голубець — учений-геоботанік, академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки й техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки, керівник Львівського відділення Інституту ботаніки Академії наук.
— Всихання смереки триває століття, а, може, й більше. Передбачити, що під впливом потепління процеси відбуватимуться прискореними темпами було важко. Карпатські ліси ще за Австро-Угорщини інтенсивно експлуатували. Це пов'язано з житловим будівництвом в Європі. Найбільший попит був на деревину смереки, її масово культивували на всіх букових лісосіках. Площа смеречників за 200 літ збільшилась удвічі. Смерека росте дуже швидко, до сантиметра в радіусі за рік. Деревина м яка, як вата, схильна до зараження грибками.
Я вивчаю смерекові ліси понад півстоліття. Давно побачив закономірність: на території Бескидів смерекові культури починають руйнуватися у віці 30-40 років. Які причини?
Ще польський професор Соколовський зазначав, що смерекові шишки для одержання насіння возили аж до Австрії. Там його не сортували, а змішували з насінням з інших регіонів. Через це у Бескиди потрапляло насіння баварської чи альпійської смереки, не пристосованої до наших грунтово-кліматичних умов. До Карпат потрапляло насіння навіть пруської смереки.
Друга причина — смереку садили на букових лісосіках, де родючіші грунти і тепліший клімат. Що родючіший грунт, то менш стійка смерека. Засадили навіть нижні схили гір, де в природі ніколи не було смереки. Лісівники знали про можливу загрозу, але не мали змоги реагувати. Ця бюджетна галузь незадовільно фінансувалася, слабо реагувала навіть на застереження науковців, і аж до 70-х років минулого століття продовжувала активно культивувати смереку.
Смереку дуже легко вирощувати, її насіння добре приживається, не те що ялиці, котрої сходить 20-30 відсотків. Сіянці ялиці та бука в молодому віці ростуть дуже повільно.
Ні чеські, ні польські ліси не були так глибоко знищені та деформовані, як українські, їх рубали поляки, радянська влада. Особливо після Другої світової війни. Вирубували понад норму в 4-5 разів. Найбільше на території Івано-Франківської та Львівської областей. Франківська територія значно холодніша і бідніша на грунти, ніж Бескидська. Львівські Карпати — найнижчі і найбільше засаджені штучними смеречниками. Тому тут гучніше вдарили на сполох.
Наступна причина всихання — це грибкові захворювання. Ми знаходимо великі осередки заражених смерекових лісів. На перший погляд, дерева ніби здорові, а всередині стовбура — гниль. Це робота кореневої губки. А опеньок ослаблює смереку зовні. Далі доїдає короїд. Кора облітає і залишається голий стовбур. Окрім цього, в монокультурах кореневу систему смереки значно ослаблюють грунтові фітофаги, чисельність яких тут на порядок вища, ніж у природних лісах. У деревині смереки розвиваються стовбурові нематоди, які за сприятливих умов масово розмножуються і закупорюють трахеїди, внаслідок чого припиняється рух води і поживних речовин у стовбурі, і верхівка смереки всихає. Процес культивування смереки триває близько 200 років. На смерекових лісосіках, уражених грибковими захворюваннями, різними шкідниками, знову садили смереку. Тому місцями маємо вже 3-4 покоління смеречників, заражених шкідниками та хворобами.
Я рекомендував у складі букових культур садити 15-20 відсотків смереки — у нас дефіцит деревини. У молодому віці під час догляду смереку вирубати, залишивши бук, ялицю, клен.
А тепер розглянемо ще одну причину всихання. Уявімо собі, що робиться із зараженими грунтами, враженою грибковими захворюваннями деревиною під час потепління, а часом і загазованості. Процеси пришвидшуються: швидше грибки поширюються, швидше розмножуються шкідники, швидше сохне смерека. Всихання вразило гору Маківку— заповідне урочище площею понад 430 гектарів. Дехто навіть обурювався, що спеціально знищили ліси на горі, де розташований меморіальний комплекс героям України — Січовим стрільцям. Це не так. На Маківці колись буяли букові та ялицеві ліси. Всихання тут смеречників — це закономірний природний процес.
Смерека має ще одну характерну рису: на багатших і вологих буроземних грунтах у наших Бескидах коренева система дуже поверхнева — на глибині 20-30 сантиметрів. Під впливом вітру й посухи вона ослаблюється, починається зараження кореневою губкою та опеньком. Насамперед потрібно очистити територію від сушняків. Ідеться про 4-5 мільйонів кубометрів деревини, які потрібно вивезти за п'ять років. Щоб оздоровити 20 тисяч гектарів лісів, потрібні великі кошти, європейська техніка з канатними підвісними дорогами, сучасні дороги для ведення лісового господарства та розвитку туризму.
Наступний етап - відновлення природних лісів. Не можуть у низькогір'ї, де споконвіку шуміли буки та ялиці, рости тільки смереки. Заліснення проводити з урахуванням стану грунтів. У вологих затишних місцях краще росте ялиця — можна її забезпечити до 50 відсотків у складі деревостанів. У сухіших — бук, явір, клен, тут можна засадити ще до 20 відсотків смереки. На Сколівщині й Турківщині мають рости ялицево-букові ліси з домішкою інших порід.
Ми мусимо про це казати і привертати увагу до проблеми. Коли говорити спрощено, то нічого з Карпатами не станеться. Грунтові та кліматичні умови дають можливість для швидкого відтворення рослинного покриву.
Є інша проблема. Карпати виконують ґрунтозахисну та водорегуляційну функції, впливають на формування клімату. Це чудовий для відпочинку регіон, де сотні мінеральних джерел, красиві гірські річки та озера. Карпати маємо берегти як територію захисну та рекреаційно-відпочинкову.
В Україні дефіцит деревини. Ми повинні вести господарку розумно та висококультурно, щоб навіть деревина із захисних лісів не пропадала марно, забезпечити сталий розвиток Карпатського регіону.
Відтак до розмови приєднався Микола Козловський — директор Інституту екології Карпат НАН України.
Вчений зауважив, що впродовж багатьох років Інститутом проводяться дослідження похідних екосистем. Визначається відмінність між корінними та похідними деревостанами. Науково обгрунтовано, що у похідних смеречниках змінюється якість грунту, що є причиною для розвитку хвороб, які найперше знищують кореневу систему. Відтак інфекція проникає в стовбур. Врешті, дерево гине під дією такої численної армії шкідників, які, як у ланцюговій реакції, підживлюють один одного й розвиваються невгамовними темпами.
Хтось із журналістів попросив ученого пояснити все докладніше. М. Козловський відповів:
— Коли на одному і тому ж полі висаджують кілька років поспіль картоплю, її урожай щоразу буде зменшуватися. Ось так і смерека. Це вже третє або й четверте її покоління в Карпатах. Воно гине. Тому й заходи, які тут проводяться лісівниками, є абсолютно правильними. Вони спрямовані на відновлення лісу.
Далі ситуацію навколо Маківки прокоментував Ярослав Целень — головний лісничий Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства:
Про те, яка ситуація спіткала смерекове господарство гірської частини Львівщини, добре знають спеціалісти, пересічному ж громадянину, який теж, безперечно, вболіває за стан довкілля, вона видається дивною: «Чому сьогодні так багато рубають?». Але ж питання про всихання смереки порушується нами давно. Ще наприкінці 1980-х лісівники почали аргументовано бити на сполох. Тоді до нас не прислухалися, роблячи закиди: хочете рубати. Незважаючи ні на що, ми, все ж, проводили оздоровчі заходи. Але вони були недостатніми. Зауважу, і тоді, й тепер усі роботи проводяться відповідно до наукових висновків, за погодженням з екологічними службами. Минули роки. Сьогодні нас почули. Тепер не треба пояснювати, яка біда спіткала смерековий ліс і з якою шаленою швидкістю поширюється всихання. Для порівняння наведу цифри обстеження. У 2006 р. сухостійної смереки було близько 2 млн. кубометрів. Сьогодні її вже 6,5 млн. кубометрів. Зважте, що кожен рік ми намагаємося максимально освоїти всихаючі смеречники. Цей процес надто запущений. Мільйони коштів утрачено. На жаль, до нас прислухалися надто пізно. Тому, зрозуміло, що за короткий час освоїти всихаючі масиви нереально, та й затрати шалені. Та рук ми не опускаємо і не опустимо. Спільно з науковцями боротимемося з цією проблемою. Маківка не є плюндруванням, як би декому хотілося це представити, а продуманим науково-лісівничим заходом. Якщо б цього не сталося, тобто не була б проведена суцільна санітарна рубка, то через рік-два на цьому місці стирчали б голі дерева, які вже доводилося бачити на багатьох схилах наших гір. Тому сьогодні треба докласти зусиль на виділення коштів, які дадуть змогу ліквідувати це стихійне лихо, яке нещадне нищить наші Карпати.
Підсумував перебування на Маківці Анатолій Дейнека:
Маємо змогу переконатися, що проблема всихання смерекових лісів існує. Маківка — не виняток. Ми про це не мовчали. У 2005 р. провели Всеукраїнську виїзну колегію Держкомітету лісового господар¬ства України за участю науковців, представників чотирьох обласних держадміністрацій Карпатського регіону, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, екологічних організацій, журналістів. Тоді, стоячи на Маківці поруч з Меморіалом, ми запитували себе: змінювати ситуацію, проводячи рубки, чи вчинити проти своєї совісті й залишити все, як є? Маківка є заповідним урочищем. Будь-які лісогосподарські заходи тут проводяться за погодженням з управлінням охорони навколишнього природного середовища. Такі умови чинного законодавства. Крім того, усі заходи здійснюються відповідно до проекту, який розробили науковці НЛТУ. Зараз тут проходить планомірна заміна всихаючих смерекових лісів на біологічно стійкі, в майбутньому — високопродуктивні корінні деревостани. Більша частина деревини, на жаль, сухостійна. Вона годиться тільки на дрова чи переробку. Ділова деревина, звісно, іде на виготовлення дошки. Дров'яна ж іде на опалення, поставляється на плитні підприємства, целюлозно-паперові комбінати. Решта відходів переробляється на технологічну тріску.
Для того, щоби вирішити проблему всихаючих лісів, найперше необхідне розуміння громадськості. Маючи 22 тисячі га всихаючих смерекових лісів, ми не можемо дозволити собі зрубати їх протягом короткого терміну. Адже оголяться величезні простори гір і тоді будуть підстави казати, що Карпати лисіють. Хоча від суцільних санітарних рубок ми відхилятися не будемо: вони вкрай необхідні. Як у руках хірурга скальпель є останнім аргументом у боротьбі з хворобою, так само в руках лісівника лісогосподарська техніка є тим самим скальпелем, щоби полікувати ліс.
Крім цього, для проведення таких робіт потрібні кошти. Адже необхідно збудувати лісові дороги, щоби була змога добратися до всихаючих дерев, закупити сучасну екологічно безпечну техніку. Варто сказати, що з 2007 р. держбюджетом виділяються кошти для будівництва лісових доріг. Ось і на цей рік передбачено 10 млн. грн.
Акцентуючи увагу на проблемах гірського лісівництва, а саме — всиханні лісу, минулого року нашим управлінням була зорганізована виїзна колегія Держкомітету. Відрадно, що хоча поки-що й в мізерних цифрах бюджетного фінансування, але проблеми починають вирішуватися.
Стосовно Маківки я, як депутат облради, постійно звертаюся до обласного керівництва, депутатів, які переймаються цією проблемою, з пропозиціями, щоби цей Меморіал було взято на баланс обласної ради. Також, щоби були виділені відповідні кошти на облаштування Меморіалу належним чином, збудовано сюди добротну дорогу.
Далі журналісти мали змогу ознайомитися зі сучасними технологіями будівництва лісових автомобільних доріг. Одним із пріоритетних напрямків діяльності державних лісогосподарських підприємств є будівництво таких шляхів. Без їх розгалуженої мережі неможливе ефективне ведення лісового господарства, впровадження екологічно безпечних технологій. До 2007 р. лісгоспи проводили будівництво доріг виключно за власні кошти за традиційними технологіями. Нарізка полотна проводилася бульдозером уздовж гірських потоків. Вивчивши досвід європейських країн (Австрії, Чехії, Німеччини), лісівники розпочали впроваджувати в практику на своїх теренах євротехнології, що кардинально відрізняються від тих, які застосовувалися досі. Так, відповідно до сучасних вимог, будівництво лісових доріг проводиться не вздовж потоків, а по схилах гір, копіюючи рельєф. Роботи ведуться колісним екскаватором, який виконує цілий комплекс робіт (трелювання деревини, нарізку та формування дорожнього полотна, прокладку водопропускних труб, формування відкосів полотна, ущільнення). За допомогою такої технології вдалося значно скоротити витрати на будівництво. І, щонайважливіше, завдається найменша шкода навколишньому природному середовищу. У 2011 р. заплановано побудувати 25 км лісових доріг. Основні обсяги будівництва таких шляхів проводяться у гірських лісгоспах. Це пов'язано з масовим всиханням лісових масивів.
Журналісти ознайомилися з будівництвом лісової артерії в урочищі Гнилий (Головецьке лісництво). Директор ДП «Славське ЛГ» Михайло Коханець розповів про те, як ведуться роботи. А робітники продемонстрували, як це відбувається практично. Дорога ця є вкрай необхідною. Вона, до речі, розташована на висоті 850 м над рівнем моря. Лісівники зможуть заготовляти завдяки їй стиглу деревину в найвіддаленіших, досі недоступних куточків. А головне, що тут буде можливість оздоровити ліс, більшість якого (і в цьому ми мали змогу переконатися на власні очі) вражена хворобою. За період 2007-2010 рр. Славським держлісгоспом збудовано більше 30 км лісових доріг. Майже половина шляхів побудована за власні кошти. Загалом у районі побудовано близько 60 км таких доріг.
Відтак журналістам було запропоновано оглянути туристичний притулок у с. Кам'янка, створений за ініціативи А.Дейнеки. Тут була проведена й прес-конференція. Представники мас-медіа запитували про роботу ОУЛМГ.
Зокрема, відповідаючи на запитання, А.Дейнека зупинився на тому, що в державних лісогосподарських підприємствах було проведено екологічну сертифікацію лісів, а у червні 2010 року — наглядовий аудит, який підтверджує відповідність рівня ведення лісового господарства критеріям та принципам FSC (Міжнародної лісової наглядової ради).
Загальні обсяги відтворення лісів за 6 місяців 2011 року склали 2321 га. з них на площі 1407 га створено лісові культури, а природне відновлення лісів забезпечено на площі 854 га або на 37%. Крім того, на деградованих і малопродуктивних землях створено 20 га нових лісів.
Проводиться робота по прийняттю земель до складу держлісфонду з мстою створення захисних лісових насаджень. Площа посадки лісу перевищує площу зрубів на 2%.
Значна робота проводиться для забезпечення всіх видів лісокультурних робіт високоякісним садивним матеріалом основних лісоутворюючих порід. З цією метою в області функціонує 251 лісовий розсадник, загальною площею 158,2 га, де вирощується понад 20 млн. сіянців і саджанців.
Для садіння лісових культур використано 17,0 млн. шт. садивного матеріалу. Фактична приживлюваність всіх лісових культур за останні три роки складає 92,3%, при нормативній — 91,3%.
З метою забезпечення підприємств управління високоякісним лісовим насінням, утворення його 5-8-річного запасу, в структурі Львівського ОУЛМГ створене спеціалізоване державне підприємство «Львівський селекційний лісонасіннєвий центр» — єдине в Україні, яке забезпечене сучасним технологічним устаткуванням для переробки і зберігання лісового насіння.
Значна частина садивного матеріалу надається для озеленення, як спонсорська допомога, школам, лікарням, церковним громадам, природоохоронним організаціям.
Державними лісогосподарськими підприємствами з початку 2011 року рубки з поліпшення якісного складу лісів проведені на площі 6,3 тис. га, заготовлено 184 тис. м! ліквідної деревини, з них рубки догляду за лісом проведені на площі 2,1 тис. га, в тому числі догляд за молодняками проведено на площі 1,2 тис. га.
На постійному контролі перебуває питання охорони і захисту лісу. За 6 місяців 2011 року зареєстровано 506 випадків самовільної рубки лісу загальною кубомасою 2171 кбм. Про 132 випадки незаконної рубки деревини загальною кубомасою 891 кбм направлено в райвідділи міліції, райпрокуратури та суди для розслідування і притягнення винних до відповідальності.
За 6 місяців 2011 року підприємствами управління від всіх видів рубок заготовлено 445 тис. куб.м деревини, що в порівнянні з минулим роком на 63 тис. куб. м, або на 16,6 % більше. На рубках головного користування заготовлено 261 тис. куб.м деревини, що на 39 тис. куб.м більше у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Н а власних виробничих потужностях перероблено понад 65,2 тис. куб.м деревини, що становить 14,6% від загального обсягу її заготівлі.
Виконуються поставки лісопродукції основним внутрішнім споживачам — виробникам фанери, плит ДСП та паперу. З метою забезпечення вітчизняних переробних підприємств деревиною, Львівським ОУЛМГ щоквартально проводяться біржові торги на яких було реалізовано близько 144,1 тис. куб м, в тому числі для плитної та паперового виробництві 96,6 тис. куб. м Об'єм реалізації продукції за 6 місяців 2011 року склав 174,2 млн. гри., або 142,3% до відповідного періоду минулого року. За період з початку поточного року рівень середньомісячної заробітної плати по підприємствах управління щомісячно зростав та досяг 2473,3 гривень.
За 6 місяців 2011 року всіма підприємствами сплачено до зведеного бюджету 14,1 млн. грн. податків, зборів та обов'язкових платежів, що на 1,6 млн. грн. більше, ніж за відповідний період 2010 року. З них, до Державною бюджету сплачено 7,2 млн. грн. Крім податків до бюджету, підприємствами Львівського ОУЛМГ з початку поточного року сплачено 13,4 млн. грн. відрахувань єдиного соціального внеску, що на 2,9 млн. грн. більше, ніж за 6 місяців 2010 року.
Оскільки туристичний притулок знаходиться на території НПП «Сколівські Бескиди», то директор парку Василь Бандерич ознайомив журналістів із діяльністю підприємства. Зокрема, він зупинився на виконанні природоохоронних програм парку, до яких входять: реінтродукція бізона європейського (зубра), відновлення коней гуцульської породи, популяції ведмедя бурого, глухаря звичайного, збереження та відновлення насаджень — тиса ягідного, вирощування гінко дволопатевого, розвиток рекреаційної, еколого-освітньої діяльності.
Іванна РУСИН, БОЙКІВСЬКА ДУМКА №29, 24-30.07.2011р.
