Стихійні сміттєзвалища – одна з найбільших проблем сьогодення.
Особливо від цього потерпають ліси. Адже у місцях масового відпочинку, навіть у віддалених куточках, скрізь видно сліди варварства і неохайності: папір, поліетилен, пластик, консервні банки, чорні плями багаття, різні виробничі і побутові відходи. Враження таке, ніби тут бенкетувала якась нечиста сила. До речі, бляшана консервна банка повністю зникає лише через 100 років, алюмінієва – 500, а поліетилен – 250 років, а скляні пляшки та бите скло практично вічні. Таким чином, смітимо на століття.
Важко і прикро дивитися на таке варварське ставлення до лісу. Він може вистояти проти будь-якого лиха, однак проти людини – безсилий. Тут людина всесильна. Вона може знищити ліс, завдати колосальних збитків природі і майбутньому поколінню. Та одного зробити не може – існувати поза природою.
Берегти ліс, не завдавати йому шкоди, не смітити – істини відомі кожному. Чому ж про них так часто забувають?
Необхідно дотриманням законів та дисципліною привчати людей до порядку. Викинув сміття у лісі – плати штраф, тоді порушник задумається: смітити йому чи ні.
свідомо ставитись до цієї проблеми, щоб це не призвело до знищення цивілізації на нашій планеті.
Іван Мацько
Лісничий Либохорівського лісництва
ДП «Боринське ЛГ»
Районна газета «Бойківщина»
Випуск №13 від 29 березня 2014 р., с.7
