ЖИВИЙ КУТОЧОК
Від візитів диких кабанів захистять... електропастухи
Завдяки турботі мисливців поголів'я вепрів в останні роки
збільшилося більш ніж удвічі
Іван ФАРІОН. Фото автора
Серпень - пора безсонних ночей для тих, хто живе біля лісу і має городи.
У ці дні “зняти пробу” з вирощеного там урожаю норовлять дикі кабани.
Хай там яка смакота росте у їхніх лісових нетрях, ніщо не спинить сікачів від бажання спробувати соковитої кукурудзи, хрусткої картопельки, калорійного зерна, вітамінного буря кака пусти на ділянках людей. Кабанам - радість, селянам - клопіт. Після відвідин непрошених гостей їхні “переорані” плантації нагадують танкодроми...
У РЕДАКЦІЮ “Високого Замку” надходять скарги на кабанячі безчинства у Сколівському, Турківському, Жидачівському районах на Львівщині. Рогатинському - на Івано-Франківщині, Бережанському, Підгаєцькому - на Тернопільщині. Люди виходять на нічні чергування, аби прогнати лісових хуліганів, захистити вирощений урожай. Обурюються: ніхто не компенсує їм завданих збитків, водночас відганяти кабанів-бешкетників з допомогою зброї заборонено, за це світить кримінал...
Нашестя вепрів пов’язане з “демографічним бумом”. Завдяки турботливій роботі лісомисливських господарств їхнє поголів я, скажімо, на Львівщині зросло до більш як чотирьох тисяч (крім того, відновлено популяцію оленів, зубрів). Такого не було ні у передвоєнний період, ні після Другої світової. У минулі часи на цих теренах водилося заледве півтора-дві тисячі сікачів.
У кабанів свої неписані закони. Риба шукає, де глибше, а вепр - де смачніше. А смачніше, як відомо, у людей. От і навідуються до них.
Такий кабан з весни промишляє
на щойно засаджених картопляних плантаціях,
на початку літа - серед молодої пшенички,
під осінь - на кукурудзяних і овочевих полях.
Хочеться на зиму жирком запастися...
- У нас зараз виник конфлікт між дикими звірами і малими фермерськими господарствами, - розповідає головний мисливствознавець обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Бурмас. - За одну ніч стадо кабанів здатне знищити урожай на 20-30 арах їхніх ділянок. Співчуваю селянам. На жаль, на відміну від європейських країн, у нас не вироблено державницького підходу до цієї проблеми. В угіддях ЄС ми бачимо багато звірів, але не бачимо завданих ними збитків. Бо фермерські господарства там охороняють “електропастухи” - огорожа з дроту, по якому від акумулятора іде невисокий струм. При дотику ця огорожа легенько пощипує звіра, і він у те місце більше не потикається. У ряді вітчизняних аграрних господарств уже застосовують цю ефективну систему.
Природолюби пропонують депутатам прийняти закони, які передбачали б створення страхового фонду, з якого господарям відшкодовували б завдані звірами збитки. Радять селянам оснастити свої ділянки згадуваними “електропастухами”. Щоправда, є тут своє “але”. За цим дротом полюють “металісти”, горе-мисливці за металобрухтом...
Утім, є непоодинокі випадки безконфліктної співпраці між селянами, лісниками, членами мисливських товариств. Спільно встановлюють “електропастухи”, оберігають їх від нечистих на руку. Користь взаємовигідна: поля - неушкоджені, звірі - у безпеці. Такий досвід мають у Перемишлянському, Золочівському, Бродівському районах. Варто було б його запозичити у тих населених пунктах, де не знають, як дати собі раду з ненаситними кабанами, а тому з вечора вмикають прожектори, звукову сигналізацію, гримають у баняки, палять багаття, час від часу гукаючи у напрямку лісу відлякуюче Тутя-гутя!”...
ГАЗЕТА "ВИСОКИЙ ЗАМОК",
Тижневик 21-27 серпня 2014 року, №121 (5185)
