«Полювання… не якась там легковажна дурничка, не дрібничка, а дуже й дуже поважна справа»
(Остап Вишня)
Діана — римська богиня рослинності. В римській міфології Діана також була богинею природи та полювання. Цю богиню вважали одухотворенням місяця. Мисливці збираючись на полювання закликали богиню всіляко сприяти їм, приносили до храмів Діани щедрі жертви. Після вдалого полювання древні римляни влаштовували на її честь пишні бенкети, піснями та танцями прославляючи прихильність покровительки мисливців. На цих вихідних Діана завітала й до Львова. Точніше буде сказати, що в рамках міжнародного фестивалю мисливців та любителів природи «Фестини Діани» до Львова завітав цілий колектив польських діан. В Шевченківському гаї так само пишними бенкетами та гучними піснями приносили подяку римській богині полювання, мисливці з різних країн.
Фестиваль справді вражав своєю різноманітністю. Тут тобі й аристократичне полювання з соколами, й традиційне з мисливськими собаками.
Організатори фестивалю зізналися, що від самого початку планували зробити цей фестиваль родинним святом. Вони хотіли показати, що полювання – це не прояв насильства, це, швидше, сімейний відпочинок на природі.
Звичайно, видовище це не для гуманістів та борців за права тварин, адже на фестиваль з’їхалися мисливці з Росії, Білорусії, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини і кожен з них привіз із собою чесно здобуті трофеї. Подекуди можна було побачити не лише трофеї з вітчизняних лісів, але й трофеї здобуті на екзотичному виді полювання – сафарі.
Фестиваль розпочався із виставки мисливських собак. Всі вони справно показували свої уміння перед вимогливим журі й не зважаючи на нестерпну спеку боролися за перший приз до останнього. Всі собаки, які були представлені в конкурсній програмі вполювали не одну дичину для своїх господарів.
Вздовж алеї були розставлені ятки. Тут гості та учасники фестивалю з інших країн могли поспілкуватися між собою та поділитися мисливським досвідом. Поляки привезли на ярмарку мисливські прикраси. Інкрустовані сріблом кістки та клики дивували творчим підходом до здавалося б не надто привабливих елементів мисливських трофеїв. Пояси, брошки, сережки, намиста, перстні – це справжні прикраси гідні богині полювання Діани.
До того ж варто зазначити, що мисливство – це не лише чоловіча справа. Нам вдалося поспілкуватися з організатором фестивалю Людмилою Олдак. Пані Людмила зізналася, що вона сама є мисливицею. Її мисливським здобутком став кабанчик, фазан та дикі голуби. Вона розповіла, що мисливство – це не хобі, а любов до природи, вміння відпочивати на свіжому повітрі. «Мисливство – процес клопітливий, дуже важливо вибрати ціль, довго за нею спостерігати, вивчити поведінку. Далі ще важче, адже постріл потрібно розрахувати так, щоб не поранити інших тварин. Коли влучаєш, то відчуваєш гордість за свій гострий зір», - розповідає Людмила Олдак.
На фестивалі також відбулася презентація мисливської моди. Виявляється в мисливців є два види вбрання. Перше – це повсякденне, таке в якому їм зручно та легко полювати. Інше ж – це святкове, з прикрасами, пір’ям та виконане в дизайнерському стилі. Для тих мисливців, кому дуже припали до душі зручні накидки, капелюхи та жакети могли придбати їх собі одразу після показу.
В межах фестивалю діяв дитячій майданчик. З дітьми бавились в пізнавальні ігри, дитячі вікторини тематикою їх була дика природа. Діти відгадували загадки, гойдалися на гойдалці й звичайно фотографувалися з собаками. Тут таки вас могли безкоштовно почастувати запашним трав’яним чаєм.
Нашу увагу привернула ятка з картинами художнього випалювання по дереву. Робота це дуже важка, адже помило художнього хисту необхідно бути ще й справжнім мисливцем, мисливцем за моментом. На дереві знайшли відображення сцени життя мисливців, дикі звірі та птахи і звичайно вірні друзі без яких на полювання не ходять – пси.
Бажаючі могли спробувати свої сили в стрільбі з лука чи стрільбі на віртуальному стенді. Тим, хто зовсім вибився із сил відновити їх допомагала діюча мисливська польова кухня. Страви готувалися традиційно на багатті, до того ж вони були абсолютно безкоштовні.
Мисливцям давали майстер-клас по закликанню звіра. Виявляється існує спеціальний інструмент із шкіри, який з точністю імітує голоси диких тварин. Бажаючі могли долучитися до виготовлення мисливських ножів та топірців, або ж придбати їх вже в готовому вигляді.
В рамках фестивалю була представлена виставка картин на природничу тематику. Тут тобі й мальовничі зимові пейзажі, й яскраві літні. Нашу увагу привернув майстер-клас з таксидермії. На перший погляд нічого незвичного тут немає, але видовище це не для слабодухих. З одного боку це своєрідне мистецтво, адже мисливський трофей починає жити новим життям інколи в абсолютно незвичній для нього ролі, як цей зайчик-рибалка чи лисиця-шинкарка.
Насправді, мандруючи цією дивовижною алеєю складалося враження, що потрапив в краєзнавчий музей, єдина різниця виставки трофеїв від музею полягає в тому, що тут експонатів можна торкатися та фотографуватися з ними. Мисливці зробили навіть імітовані сценки з життя дикої природи, як от наприклад полювання диких птахів чи переліт качок. Насправді таке нечасто вдасться побачити в урбанізованому місті.
Ставлення до мисливства може бути різним, але ж людина нічим не відрізняється від тварин, які теж полюють. З одного боку тварини вбивають щоб вижити, людина ж вбиває для розваги, але один з мисливців пояснив нам чому це не так. Пан Михайло вже полював ще з малечку. Він є одним із організаторів фестивалю. «Я представник карпатського мисливського клубу «Діана». Ми не відносимося до тих мисливців, які ходять на полювання, щоб випити спиртних напоїв чи смачно поїсти на природі. Полювання – це не розвага, а любов до природи. Ми страшенно не любимо браконьєрів і всіляко боремося з ними. Звичайно, є кілька видів браконьєрів. Наприклад є такі, які ходять на полювання, бо немає що їсти, є такі які ходять заради розваги, а є такі, що приїздять на дорогих іномарках і вірять, що їм все дозволено. Мисливці бувають різні. Справжні – це ті, які люблять та підгодовують дичину, вбиваючи лише слабких. А є такі, які просто вбивають нічого не віддаючи природі навзайми», - розповів пан Михайло. Карпатській клуб мисливців «Діана» привіз на фестиваль те, що їм вдалося вилучити в браконьєрів починаючи від сіток для риби закінчуючи капканами для ведмедів.
Свято богині полювання Діани вдалося на славу. Відвідувачі навчили, як на полюванні залишитися живим та здоровим, як принести додому трофей, та що з ним далі робити. Гості та організатори залишилися дуже задоволеними, адже ключове повідомлення було почуте. Іншими словами правий був Остап Вишня, коли казав, що мисливство – це не дурничка, а дуже серйозна справа. Мисливець повинен почувати всю відповідальність не лише за себе, але й за природу пам’ятаючи основне правило – не зашкодь.
