Заходи зі збереження соснових деревостанів

5 Червня 2019р, ЗМІ про нас. Прес-служба

Закрити.

Сосна звичайна характеризується великим екологічним потенціалом, який реалізується в різних лісорослинних умовах. Соснові деревостани ростуть у борових, суборових і сугрудових трофотопах, у дуже сухих, сухих, свіжих, вологих, сирих і мокрих гігротопах. У зв'язку з цим, наявні зміни клімату (навіть у комплексі з антропогенними негативними чинниками) істотно не вплинуть на ареал сосни звичайної. Завдяки великій екологічній пластичності її генотипу, молоді соснові покоління деревостанів зможуть морфофізіологічно, на життєздатному рівні, адаптуватись до змінених екологічних умов. Водночас для ліквідації (припинення) масового всихання існуючих соснових деревостанів та недопущення подібних ситуацій в майбутньому необхідне регулярне проведення низки оздоровчих лісогосподарських заходів та заходів з попередження масової загибелі соснових деревостанів.

Для оздоровлення соснових деревостанів важливе значення мають заходи з попередження розвитку і поширення комах камбіо- та ксилофагів. Враховуючи особливості біології та розвитку домінуючих видів шкідників фенологічної весняної групи (короїдів верхівкового і шестизубчастого, великого і малого соснових лубоїдів), заходи із зменшення їх надмірної кількості та подальшого поширення потрібно починати взимку і продовжувати протягом всієї весни і початку літа, що попереджує розвиток другого та сестринських поколінь фітофагів. Для боротьби з комахами в цей час доцільно застосовувати весь комплекс заходів: викладання та своєчасну обробку ловильних дерев, застосування феромонних пасток, профілактичні заходи.

Однак, основним заходом повинно стати вирубування свіжозаселених шкідниками дерев (проведення вибіркових, а за потреби й суцільних санітарних рубок), вивезення їх на переробку або корування. Доцільним є також спалювання або подрібнення кори і гілок у лісі.

Запізнення з проведенням вирубки дерев сосни в осередках всихання призводить до завершення розвитку короїдів, утворення їх другого та сестринського поколінь, заселення дерев вусачами, златками, рогохвостами та іншими комахами-ксилофагами, що ще більшою мірою погіршує стан деревостанів і вихід ділової деревини.

З метою профілактики масового розмноження камбіо- та ксилофагів рубки головного користування в соснових деревостанах найбільш доцільно проводити в осінньо-зимовий період. Свіжозаготовлену деревину необхідно вивезти з лісу до початку березня. Якщо рубка деревостану проведена весною або літом, то вивезення деревини треба здійснити протягом 4-5 днів. Під час збереження заготовленої деревини в лісі з квітня по серпень її не пізніше 2-3 діб після зрубування слід обробити інсектицидами. На лісосіках і зрубах потрібно передбачити корування пнів, які є місцем розвитку короїда шестизубчастого, великого соснового лубоїда, златок, вусачів.

Активна боротьба із комахами ксило- та камбіофагами повинна передбачати протидію поширенню також кореневих гнилей та некрозних хвороб у сосняках. Кореневі гнилі, спричинені кореневою губкою Heterobasidion annosum (Fr.) Bref. (в насадженнях віком до 40-50 років) та опеньком осіннім Armillaria mellea s.l. і надалі залишаються одним із суттєвих чинників погіршення санітарного стану сосняків. На фоні кліматичних змін зростає агресивність також некрозних захворювань, зумовлених Gremmeniella abietina (Lagerb.) M. Morelet, Cenangium abietis (Pers.) Duby.

Для попередження поширення наявних осередків кореневих гнилей важливе значення має своєчасне проведення вибіркових санітарних рубок та суттєва зміна підходів до проведення доглядових рубок. Переформування монокультур сосни, уражених кореневою губкою, повинно передбачати створення часткових культур листяних порід в прогалинах та вікнах, які виникли внаслідок розвитку кореневої губки. Більш активно слід застосовувати корування та антисептування пнів при всіх видах рубок в сосняках – швидке руйнування пнів попередить первинне інфікування насаджень спорами кореневої губки.

У наших лісах практично не використовується метод біологічної протидії поширенню кореневих гнилей – застосування грибів антагоністів та конкурентів. Для попередження розвитку кореневих гнилей та для швидкого руйнування пнів можна застосовувати такі гриби: облямований трутовик Fomitopsis pinicola (Sw.) P. Karst., стовповий грибGloeophyllum sepiarium (Wulfen) P. Karst., опеньок сірчано-жовтий несправжній Hypholoma fasciculare (Huds.) P. Kumm. та інші. В країнах Європи практикується застосування біопрепаратів, вироблених на основі штамів гриба Phlebiopsis gigantea (Fr.) Jülich (синон.Peniophora gigantea (Fr.) Massee). Розвиток цього гриба в деревні пнів призводить до їх швидкого руйнування та пригнічує розвиток міцелію фітопатогенних збудників хвороб коренів.

В Україні розроблено лабораторний регламент одержання біопрепарату "Пеніофорін". Польові дослідження цього препарату в південно-східній частині України показали добрі результати – пні, оброблені споровою суспензією Peniophora gigantea, ставали практично недоступними для поселення Heterobasidion annosum (Fr.) Bref. Загалом заселеність пнів кореневою губкою знижувалася на 45-67%.

Для виявлення вогнищ хвороб та осередків масового розвитку комах-фітофагів необхідно застосовувати наземні і дистанційні методи та опрацювати методики з ранньої діагностики ентомопошкоджень і фітозахворювань на основі сучасних мікологічних, морфофізіологічних і генетичних досліджень.

Існуюча діагностика пошкоджень сосняків за візуальними ознаками є малоефективною. Пошкодження дерев фітофагами та ураження фітопатогенами часто виявляються із запізненням, коли час для попередження їх масового розвитку та поширення уже втрачений.

У короткі терміни необхідно також удосконалити нормативно-правову базу з покращення санітарного стану лісів. Сучасне лісове законодавство не дає змоги своєчасно. в оперативному порядку проводити лісогосподарські роботи з ліквідації осередків всихання соснових деревостанів та його катастрофічного поширення.

Для забезпечення високої життєвості дерев сосни та попередження масової загибелі соснових деревостанів доцільно розробити програму з адаптації лісів до змін клімату і негативного впливу антропогенних чинників.

Основними напрямами лісогосподарювання за цією програмою повинні бути:

запровадження вибіркового, наближеного до природи лісівництва, яке передбачає вирощування різновікових, зазвичай, мішаних деревостанів з багатоярусною вертикально і горизонтально зімкнутою структурою на основі природного поновлення . У соснових деревостанах запровадження наближеного до природи ведення лісового господарства можливе у борах і боруватих суборах. У цих бідних лісорослинних умовах сосна звичайна, за відсутності (або слабкої) фітоценотичної конкуренції з боку інших порід, поновлюється природно і може утворювати різновікові деревостани за рахунок поколінь дерев різного віку;
широке використання природного поновлення для відтворення соснових деревостанів. Природні деревостани порівняно з штучно створеними є більш життєздатними та продуктивнішими, менше уражаються хворобами і пошкоджуються фітофагами. Можливість успішного природного поновлення сосни звичайної підтверджена багатьма дослідниками. Найбільша кількість її самосіву появляється під час проведення рівномірних поступових двоприйомних і вузьколісосічних суцільних рубок з одночасним проведенням заходів зі сприяння природному поновленню;
створення лісових культур у відповідності з едафо-кліматичними умовами території;
дотримання вимог лісонасіннєвого районування під час створення насаджень;
проведення заходів із затримання води в лісах (розчистка джерел, створення мережі каскадів на ріках та потоках тощо);
охорона і збереження компонентів природних екосистем (боліт, торф'яників, лісових лук та галявин тощо);
охорона та сприяння розвитку антогоністів шкідників лісостанів (мурашок та інших ентомофагів-хижаків і паразитів, плазунів, рептилій, птахів, кажанів тощо);
залишення в лісі старовікових, уражених гнилями дерев для розвитку сапрофітних грибів, комах та створення умов для розвитку кажанів, птахів і корисних хребетних тварин;
закладання реміз у монокультурах сосни як місць концентрації та розмноження корисної фауни, в т.ч. ентомофагів – хижаків та паразитів;
збільшення біорізноманіття насаджень, шляхом введення під намет сосняків бука, дуба, граба та інших листяних порід;
проведення селекційно-генетичних робіт з відбору біологічно стійких, високої життєвості генотипів сосни звичайної.

Загалом у соснових господарствах потрібно практикувати створення мішаних соснових деревостанів за участю листяних порід. при цьому необхідно максимально використовувати природне поновлення та створювати густі соснові культури (10-13 тис. шт./га в бідних та 6-8 тис. шт./га у відносно багатих типах лісорослинних умов) з метою природного селекційного відбору біологічно стійких, життєздатних екземплярів сосни в нових, кліматично змінених, екологічних умовах.

Криницький Г.Т., доктор біологічних наук,

Крамарець В.О., кандидат сільськогосподарських наук,

Мацях І.П., кандидат біологічних наук

Національний лісотехнічний університет України,

м. Львів, Україна

(Громадська ініціатива "Друзі лісу. Львівщина")

Ключові слова:

сосна звичайна Соснові деревостани збереження соснових деревостанів Мацях Криницький Крамарець

Новини за темою

Чому гинуть українські ліси?

4 Червня 2019

В Україні спостерігається масове всихання більшості лісоутворюючих порід (ялини, ясена, дуба, граба, берези). Cтаном на 01.01.2019 загальна площа всихання лісів становила більше 413 тис. га, з них насаджень сосни звичайної – 222 тис. га, ялини європейської – 27 тис. га, дуба звичайного – 100 тис. га та інших насаджень – 64 тис. гектар. У 2009 році в середньому біля 2% площ лісу зазнавали пошкоджень від впливу комплексу негативних чинників навколишнього середовища, а в 2018 році – 5% від всіх площ. Ріст більше, ніж у 2,5 рази. Найбільш занепокоєння викликає стан соснових насаджень, де ситуація стала катастрофічною і за останні роки цей процес набуває рис глобального характеру. Вивчають проблематику та здійснюють свої дослідження львівські науковці, викладачі Національного лісотехнічного університету України. Причини та наслідки всихання лісів. Втрачаємо соснові ліси… Суттєвою проблемою сучасного лісівництва є масове всихання лісів, зумовлене зростанням негативного впливу на лісові екосистеми природних та антропогенних чинників. Процеси всихання і деградації деревостанів активізувалися в лісостанах ялини, дуба, сосни, ясена, явора та інших порід. Вони охопили різні регіони та лісорослинні зони й проявляються в багатьох країнах Європи. Особливе занепокоєння викликає всихання сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) – основної лісоутворюючої і типотвірної породи, лісостани якої займають 35% лісопокритої площі України і мають важливе екологічне, економічне і соціальне значення. Екологічною передумовою всихання соснових лісів є глобальні зміни клімату, насамперед зміни температурного і гідрологічного режимів. Лише за останні 100-150 років планетарна середньорічна температура повітря зросла на 0,60 С. Водночас зменшилась частота прояву екстремально низьких температур і зросла – екстремально високих, істотні зміни відбулися в характері випадання опадів у регіонах, збільшилася територія з виникненням сильних посух або надмірним зволоженням. Зокрема, в Західному Лісостепу України унаслідок глобального потепління клімату уже понад 60 років спостерігається збільшення температури і зменшення вологи в атмосфері. Середньорічна температура повітря за цей період зросла на 1,70 С, а відносна середньорічна вологість повітря зменшилась на 2,4 %. Підвищення середньої температури повітря відзначено й польськими вченими. Ними також виявлено, що зростання температури повітря збільшує поверхневе випаровування вологи та за наявності посушливих періодів зумовлює зниження рівня ґрунтових вод. Результати цих досліджень підтверджуються даними співробітників ДП "Західукргеологія". За їх спостереженнями рівень ґрунтових вод у свердловинах, облаштованих на території Малого Полісся та Розточчя, понизився на 0,5-1,5 м. Потепління клімату вносить також зміни у сезонний розвиток деревної рослинності – зумовлює завчасні (до 2-х тижнів) початок та завершення вегетаційного періоду, що може істотно впливати на функціонування та інтенсивність розвитку інших компонентів лісових екосистем, зокрема фітохвороб та ентомошкідників. Глобальні зміни клімату та пов'язані з ними флуктуації температурного і гідрологічного режимів та інших чинників погодних умов порушує закономірності усталеного функціонування лісових екосистем, призводить до зміни їх структури і продуктивності та в підсумку до зниження життєвості (ослаблення) деревостанів різних порід. Насамперед знижується життєвість і функціонування пристигаючих, стиглих і перестійних соснових деревостанів, які морфологічно, структурно і функціонально сформувалися до кліматичних змін і вже не здатні (слабо здатні) пристосуватися до нових екологічних умов (особливо змін гідрологічного режиму). Треба також зазначити, що на стан лісів, зниження їх життєвості значний вплив мають антропогенно обумовлені зміни довкілля, пов'язані з інтенсивним розвитком промисловості, високою загазованістю атмосфери, видобутком корисних копалин, великою забудованістю території, значними обсягами лісомеліоративних робіт та ліквідацією боліт у минулому столітті тощо. В окремих регіонах України значним є негативний вплив рекреації на ліси. Стан лісостанів значною мірою обумовлюється також способами і технологіями проведення лісозаготівельних робіт, відтворення, догляду і формування деревостанів, системами лісогосподарювання. Зазначений вище комплекс природних і антропогенних чинників, зумовлений змінами клімату і господарською діяльністю людини, негативно впливає насамперед на водне і мінеральне живлення соснових деревостанів, погіршує їх життєдіяльність і функціональний стан. В ослаблених, з пониженою життєвістю деревостанах, площа яких постійно, високими темпами збільшується, створюються сприятливі умови для інтенсивного розвитку фітопатогенів і шкідників. Крім цього зміни клімату, за наявності достатньої кількості ослаблених деревостанів, активізували розвиток низки фітохвороб і шкідників, функціонування яких у попередніх екологічних умовах (температурних, гідрологічних) було загальмоване і не порушувало збалансовану життєдіяльність фітотрофних і гетеротрофних видів у лісостанах. Проведені дослідження показали, що останнім часом в сосняках середнього та старшого віку формуються хронічні вогнища масового розвитку короїда верхівкового Ips acuminatus (Gyllenhal, 1827). Він заселяє гілки та верхні частини стовбура з тонкою корою. Надає перевагу добре освітленим кронам дерев сосни, навіть з незначним рівнем їх ослаблення. Тому масово селиться на найвищих, добре розвинених деревах і в розріджених деревостанах. Однак його осередки можуть формуватися і в досить густих лісостанах сосни. Розвиток короїда проходить дуже швидко. Після зимівлі імаго появляються вже у кінці квітня, а масово – в травні. Розвиток весняного (першого) покоління триває 30 -40 днів. Імаго другого покоління формуються в кінці червня. Однак виліт молодих жуків відбувається неодночасно – розтягується на період одного місяця. Пожовтіння гілок та відмирання верхньої частини крони наступає тоді, коли частина жуків уже завершила свій розвиток та вилетіла із ходів і атакує навколишні дерева. Зимують імаго, личинки та лялечки в ходах, частина жуків зимує в підстилці. Порубкові рештки, які залишають на лісосіках, також можуть бути місцем, де завершують розвиток личинки верхівкового короїда. До подальшого ослаблення дерев сосни долучаються камбіофаги, котрі заселяють нижні частини стовбурів з товстою корою – шестизубчастий короїд (Ips sexdentatus Boerner) та великий сосновий лубоїд (Tomicus piniperda Linnaeus). Ситуація ускладняється тим, що практично всі ці камбіофаги (верхівковий та шестизубчастий короїди, великий та малий сосновий лубоїди, вусачі та златки) поширюють спори грибів із родуOphiostoma. Міцелій цих грибів розвивається в лубі та заболонній частині гілок і стовбура, що погіршує або й повністю припиняє транспортування води та мінеральних речовин до крони дерева. Це призводить до швидкого всихання дерев. Пониження стійкості соснових насаджень в сучасних природних та антропогенних умовах сприяє також розвитку збудників кореневих гнилей та некрозних хвороб. В ослаблених сосняках спостерігається інтенсивний розвиток кореневої губки (Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.) та грибів з роду Armillaria, які формують вогнища в монокультурах сосни та, особливо, в насадженнях створених на староорних землях. Суттєвий вклад в ослаблення сосняків можуть вносити також хвороби хвої. Потепління клімату та міжнародні перевезення і торгівля декоративними рослинами призводять до проникнення в ліси України нових небезпечних патогенів. Нами [32] підтверджено поширення в Україні на деревах сосни звичайної збудників хвороб хвої дотістромозу:Dothistroma septosporum (Dorogin) M. Morelet та Dothistroma piniHulbary. Ці патогени вважаються однією із найбільш небезпечних та глобально поширених хвороб хвої дерев роду Pinus та деяких інших хвойних порід. Погодні чинники (зокрема м'які, теплі зими) в поєднанні із погіршенням фізіологічного стану дерев сприяють подальшому поширенню також інших збудників хвороб хвої сосни, зокремаLophodermium spp. в поєднанні із збудниками некрозів гілок –Gremmeniella abietina (Lagerb.) M. Morelet, Cenangium abietis (Pers.) Duby. Отже, кліматичні та антропогенні зміни довкілля в сучасний період призводять, зазвичай, до ослаблення соснових деревостанів, а інтенсифікація розвитку гетеротрофного блоку (комах камбіо- та ксилофагів, збудників кореневих та некрозних хвороб, хвороб хвої тощо) поглиблює зниження життєвості дерев сосни і в підсумку зумовлює швидке всихання сосняків. Особливу роль у цих процесах відіграють комахи камбіо-ксилофаги, які за наявності ослаблених деревостанів і сприятливих погодних умов швидко розвиваються і протягом одного вегетаційного періоду формують друге та "сестринські" покоління. Криницький Г.Т., доктор біологічних наук, Крамарець В.О., кандидат сільськогосподарських наук, Мацях І.П., кандидат біологічних наук Національний лісотехнічний університет України, м. Львів, Україна ( Сайт "Друзі лісу" https://druzilisu.lviv.ua/a/a276138b456b/chomu-hynut-ukrayinski-lisy)