У ці вкрай холодні дні питання життя і смерті постає і для лісових звірів. На самих себе розраховувати їм тяжко. Козулям, кабанам, зайцям, різній літаючій дрібноті за такої студені ніяк не обійтися без допомоги людей. Багато з них квапляться на поміч фауні в силу свого службового обов’язку і з суто внутрішньої потреби - керує ними солідарність любителя природи.
Під наглядом старшого єгеря приватного мисливського товариства «Шляхбудсервіс» Степана Жили 3030 гектарів угідь. Майже щоранку, як тільки трішки спаде мороз, він запрягає коника і бере курс на ліс, що поблизу Бориничів. У санях – різноманітна пожива для звірини. Слухаємо його єгерську оповідь.
- Звірі у таку морозну погоду малорухливі, стараються зберігати енергію. Щось поїли – і ховаються десь подалі вітру: між смереками, у гущавинах. Розривають копитами сніг до землі і лягають на землю, вона їх гріє взимку (а влітку, навпаки – рятує від спеки).
Везу дичині зазвичай кукурудзу (особливо вона до вподоби кабанам), овес, пшеницю. Щоразу намагаюся урізноманітнювати раціон. Беру також кропив’яні віники для козуль і зайців, снопики вівса. Обов’язково у моєму багажі є мінеральна сіль – організм дичини зараз гостро відчуває в ній потребу. А от сіна у сани не кладу – козулі його чомусь не хочуть їсти. Беру для них інші ласощі - суху конюшину у стадії цвітіння. А взагалі-то, серни мають під ногами свій улюблений корм – ожину, на якій всю зиму є зелені листочки. Виходять козулі і на край полів, добувають з-під снігу озимину. Кабанів рятують жолуді, особливо добре цього року зародили плоди американського дуба червонолистого…
Сніг у лісах зараз великий, майже по коліна коневі. Замети вкрай ускладнюють життя звірям, виснажують їх. Тож чіпляю до своїх саней дерев’яний трикутник, оббитий бляхою, і прогортаю дороги. Дичина залюбки ходить по таких проходах. Хоча в цьому є і свій мінус - дороги полегшують чорну роботу браконьєрам…
Переходимо до зимового побуту лісових птахів, їм теж тепер непереливки, тож тримаються ближче до селянських хат.
- До мене на подвір’я, - каже пан Степан, - зараз поприлітало всякого добра: дятли різного калібру, вівсянки з жовтими животиками, горобці, синички. Внук не може натішитися цим товариством, а я не можу для них настарчити сала! Сиплю птахам на годівничку кукурудзяну та інші крупи. За їжу іде велика боротьба – пернаті б’ються між собою за неї. Щоб полегшити їм трапезу, втоптав сніг, кинув зверху дрібної січки (щоб птахам не мерзли лапки) і зверху насипаю всяких зернових відходів. Так рятуються, бідні…
Горобці і синички залітають навіть у стайню грітися. Що не кажіть, біда зараз пташкам. Раніше вони могли щось вхопили собі з корита на подвір’ї, де харчувалися кури-качки-гуси. А зараз через холоди люди свою домашню птицю надвір не випускають, тож поживитися часто ніде…
Від холоду-голоду багато птахів до весни не доживе. Я вже бачив замерзлих дятла, сойку. Думав, спочатку, що віку їм вкоротила куниця – вона часом любить сонних птахів зловити на гілці. Та ні, виявилося, від морозу загинули. Виснажені, тільця легенькі-легенькі, самі пір’їнки на них…
На найближчі дні синоптики дають суперечливі прогнози. Одні обіцяють у перших числах лютого відносне потепління, інші ж, навпаки, кажуть, що у наступну ніч температура повітря впаде до мінус 30. Так начебто буде аж до 7 лютого. Тож, дбаючи про власну безпеку, не забуваймо подумати і про життя братів наших менших…
Іван ФАРІОН, "ВИСОКИЙ ЗАМОК" №18(4642), 01.02.2012р.
