ОНОВЛЕННЯ КАРПАТ (ВІДЕО)

16 листопада 2020

Бажаєте подорожувати і не знаєте з чого почати? Звісно ж, з України, а ще прихопіть з собою дітей, як зробили це ми. Як що ви гадаєте, що подорожі з дітлахами це щось на грані фантастики, то помиляєтеся. Наш досвід такого відпочинку яскраве підтвердження цьому. Гой там на горі, на високій, Трава збагряніла. То кров з серця Параски Полонину вкрила. Не скорилась бусурману, Що в полон хтів взяти. Гостре вістря в груди вбила За милі Карпати. Гой на горі, та на Голій, Що неба сягає, Вітер свище, виє, стогне – До помсти взиває! Гой! («З оповідок старших бойків»). Ми – звичайна родина з Полтавщини. Виховуємо трьох діток віком вісім, два роки та… 8 місяців (!). Хтось скаже, що з таким «дитячим» багажем про подорожі і мріяти не варто в найближчі 3-4 роки. Проте ми все таки наважились. Не просто поїхати на ближче до нас море, а в Карпати, аби піти з дітьми в гори і навіть підкорити не одну вершину. Звучить фантастично? Та ми така родина, яка не шу­кає легких шляхів. Заздалегідь не замовляли гіда, не купували розпланованої екскур­сії і навіть не поїхали по звичному для туристів маршруту. Для своєї мандрівки обрали місто Сколе, що в Львівській області. Воно не поступається своєю красою роз­рекламованим курортам Украї­ни, а навіть виграє тим, що там немає звичної навали людей –мандрівників, за якою неможли­во розгледіти тамтешні краєвиди і доводиться чекати черги, щоб на цікавому колоритному при­родному фоні сфотографуватися. З перших хвилин, коли ми приїхали в Сколе, було вражен­ня таке, що потрапили в інший світ. Напрочуд чисте повітря, не­ймовірної краси гори довкола та річка, а ще – надзвичайно при­вітні та гостинні люди. На пле­чах у нас були невеликі напліч­ники з усім необхідним, в руках – діти, а в думках – передчуття неймовірних пригод . Основною та визначальною нашою метою було підкорення вершини Парашка, що є найви­щою у Львівській області. Її ви­сота складає 1268,5 метрів. Про цю гору складено аж три леген­ди, які місцеві жителі розкажуть вам залюбки . Прогулявшись місцинками національного парку «Сколів­ські Бескиди», змочивши ноги у гірській річці, намилувавшись водоспадами та напившись води з джерела, яка тече прямісінько з гір, рано-вранці, коли ще ту­ман скелі огортав, ми вируши­ли сім’єю на вершину, здійснити свою мрію. Шлях був непростий. Діти маленькі ,доводилось часто зупинятись та нести на руках най­меншу восьмимісячну донечку. Проте це не псувало настрою та запалу, а навпаки. Зупинки були якраз цікаві. Навколо ліс, бага­тий всілякими природними сма­коликами – ягодами, грибами та горіхами (це також є одним із плюсів на користь вирушати не екскурсійними маршрутами). Увесь наш шлях на підко­рення вершини тривав у часо­вому вимірі шість годин. Проте за цей час ми поласували ягода­ми, ледь не розминулися з ди­ким кабаном та навіть трохи за­блукали, так як нас підвів GPS (порада таким мандрівникам як ми – обов’язково брати з собою звичайнісіньку паперову карту). Але враження по-справжньому неповторні! Піднявшись на вер­шину, нам усім, без перебільшен­ня, перехопило подих від казко­вого краєвиду з висоти, від скель, які здаються ніжно-блакитними, від хмар, які стали ще ближчи­ми, та будиночків внизу, що ви­глядали мов лялькові… Та найголовніше – наша мрія здійснилася. Причому не одна. Нам разом з дітьми вдалося по­долати гори Гаврилівка (923 ме­три), Оброслий верх (1177 метрів), гору Зелена (1217 метрів) та най­вищу гору Парашка (1268,5 ме­тра над рівнем моря)! Окрім того, наша мандрівка скелями зайня­ла 12 годин. Ми пройшли 20 кі­лометрів бездоріжжям та здола­ли безліч крутих підйомів. Зі стовідсотковою впевне­ністю можемо констатувати: такі пригоди зближують, роблять ро­дину міцнішою, вчать довіряти один одному та взаємодіяти, а ще – як у дорослих, так і в дітлахів залишаться назавжди у пам’яті яскраві, неповторні враження від знайомства з Карпатами. І вони, повірте, аж ніяк не рівня картин­кам в інтернеті. Не бійтесь про­бувати щось нове! Сім’я ЛАКОЦЬКИХ.  03.11.2020   Часопис  "Бойківська думка"