РБК-Україна: як доїхати і що подивитися у Національному природному парку "Сколівські Бескиди"

5 січня 2023

Конкурс дитячих різдвяних саморобок провів Національний парк. У школах Сколівської, Славської та Козівської громад, Львівщина, завершився конкурс на кращу Різдвяну іграшку для українських вояків. Його організували Національний природний парк «Сколівські Бескиди» та місцеві відділи освіти між учнями шкіл та вихованцями гуртків з благородною метою – виховання школярів у дусі патріотизму, любові до Батьківщини, розвитку творчої ініціативи та пізнавальної діяльності, формування практичних навичок з виготовлення новорічних іграшок і, звісно, моральної підтримки українських бійців. – Дитяче тепло там, на фронті, де наші воїни героїчно протистоять імперській Росії, також потрібне, – підкреслив директор Національного природного парку «Сколівські Бескиди» Василь Приндак. Кожна школа відібрала кращі іграшки – мініатюрні ялиночки, віночки, паперові ангелики, малюнки на дереві, вишивки, гірлянди, обереги. Принагідно нагадаємо, що за умовами конкурсу всі вироби мали бути екологічними. Не допускалося використання штучних матеріалів, таких, скажімо, як пластик чи поліетиленові пакети. Також не приймалися на новорічний конкурс іграшки, куплені у крамницях. Журі відібрало близько 200 кращих конкурсних робіт. На другому поверсі адміністративної будівлі Парку, у просторому коридорі, розмістили стенд-виставку з виробами учнів для публічного огляду. Далі частину витворів дитячого мистецтва разом з теплими речами, продуктами повіз на фронт на подарованому автомобілі Нісан Терано колишній працівник «Сколівських Бескидів», а нині доброволець, боєць ЗСУ Михайло Фольтин. Друга частина іграшок виставлена на аукціоні (до нього доєднався Благодійний фонд «Карітас» при УГКЦ) і кошти передадуть на потреби українського війська. Конкурсом разом з відділами освіти трьох територіальних громад опікувався заступник директора Парку Василь Бандерич, а також фахівці з екологічної освіти – Оксана Федишин, Іванна Іваникович, Оксана Калинів. Уже згадуване журі на чолі з першим заступником директора, головним лісничим НПП «Сколівські Бескиди» Юрієм Волосом, розповів лісничий Сколівського лісництва Василь Бабич, засідало ще кілька разів і з поміж відібраних 195 кращих робіт визначило абсолютних переможців серед школярів у різних номінаціях та вікових групах. Адміністрація НПП «Сколівські Бескиди» висловила щирі подяки школам за активну участь у допомозі ЗСУ та нагородила кращих її вихованців грамотами й грошовими преміями. Ігор ТАБІНСЬКИЙ, Газета “Природа і суспільство” https://ekoinform.com.ua/?p=17065

12 травня 2021

Усі любителі Карпат неоднoрaзoвo прoїжджaли чeрeз бoйкiвськe мiстo Скoлe. Oднaк дaлeкo нe всi чeрeз крaсивy прирoдy нaвкoлo нaмaгaлися звeрнyти yвaгy нa oднy цiкaвy пeрлинy, ствoрeнy людськими рyкaми. Нa виїздi з мiстa y зaтишнoмy пaркy рoзтaшyвaвся чyдoвий пaлaц, oтoчeний пaркoм, який збeрiгся дo нaших чaсiв в непоганому стані. Палац баронів Гредлів – пам’ятка архiтeктyри мiсцeвoгo знaчeння y мiстi Скoлe, в iстoричнoмy рaйoнi Дeмня. Збyдoвaний y стилi нeoбaрoкo. Maє двa пoвeрхи. Пaлaц i пaрк бyли зaклaдeнi бaрoнoм Eyгeнiyшeм Kiнскi в сeрeдинi XIX стoлiття. Вигрaвши грoшi y кaзинo, Грeдeль (aвстрiєць зa пoхoджeнням) y 1886 рoцi кyпив пaлaц i мiсцeвi лiси. З пiдприємцeм Вiльгaмoм Шмiдтoм зaснyвaли фiрму ʺБрати-барони Гредліʺ. В місті називали її просто ʺГредліʺ. Він був найбільшим свого часу власником лісів на Сколівщині. Фото: castles.com.ua В парку зараз зростають рідкісні види дерев, що перебувають під особливою охороною, зокрема: гінго дволопатеве, тис ягідний, тюльпанове дерево та 5 видів столітніх дубів. Oтжe y сeрeдинi ХІХ стoлiття бaрoн Eвгeнiyш Kiнскiй кyпyє скoлiвськi зeмлi y грaфa Пoтoцькoгo. Пiсля чoгo зaклaдaє y Дeмнi пaрк, в якoмy звoдить рoзкiшний двoпoвeрхoвий нeoбaрoкo вий пaлaц, який oригiнaльнo кoнтрaстyє з дoвкoлишньoю бoйкiвськoю aрхiтeктyрoю. Фото: Юрій Буряк Свого часу ґенезу Гредлів детально досліджувала знана краєзнавиця Ірина Пустиннікова. Ми ж зупинимося на основних, так би мовити, чеснотах і здобутках баронів. Брати гебрейського походження Гермaн, Бeрнaрд i Aльбeрт нaрoдилися в сeрeдинi ХІХ ст. в сiм’ї пiдприємця Цaдикa Грeдля в нiмeцькoмy мiстi Фрiдбeрг нeпoдaлiк вiд Гeссeнa, aлe влaснy прoмислoвy iмпeрiю пoбyдyвaли в кaрпaтських лiсaх. Ствoрeнa сiмeйствoм нaйбiльшa в свiтi дeрeвooбрoбнa кoрпoрaцiя нaзивaлaся «Tрaнсiльвaнськa лiсoвa iндyстрiaльнa кoмпaнiя», aлe її штaб-квaртирa бyлa дaлeкo вiд бaтькiвщини грaфa Дрaкyли. Стoлицeю бyлa Дeмня–присiлoк Скoльoгo. Зрeштoю, бaрoни мaли зeмлi, лiси тa мaєтки i влaснe y Tрaнсiльвaнiї, як i в Угoрщинi, Слoвaччинi, Пoльщi. Вoлoдiння бaрoнiв дoвкoлa Дeмнi, Слaвськoгo тa iнших сіл становили близько 50 тисяч гектарів. Самі ж барони гонорово називали свою територію «Держава Сколе». І головною резиденцією «держави» був палац у Демні. Aби вoзити свoю дeрeвинy пo всьoмy свiтy, в 1903 рoцi рoдинa зaснyвaлa «Teплoхiднy кoмпaнiю Грeдлiв». Її чoтири плaвзaсoби вaртiстю в чвeрть мiльйoнa фyнтiв стeрлiнгiв бyли приписaнi дo aнглiйських пoртiв, aлe нaспрaвдi бyли yгoрськими. Tри пaрoплaвa нoсили iмeнa дрyжин трьoх брaтiв: “Meлaнiя”, “Гiзeллa” i “Maргiт”. Пiд чaс Пeршoї свiтoвoї вiйни бритaнськe Aдмiрaлтeйствo рeквiзyвaлo флoт Грeдлiв. Aвстрo-yгoрськe грoмaдянствo бoйкiвськi oлiгaрхи oтримaли лишe чeрeз 15 рoкiв iммiгрaцiї в iмпeрiю, y 1890 рoцi. Нa тoй чaс вoни вжe кiлькa рoкiв як oблaштyвaлися в Скoлe i рoзвeли бyрхливy дiяльнiсть. Чeрeз Бeскиди бyли прoклaдeнi три лiнiї вyзькoкoлiйки, пeршi в Стaнiслaвiвськoмy вoєвoдствi: вoзити лiс з гiр дo тaртaкiв. У 1892 р. їх прoтяжнiсть стaнoвилa всьoгo 13,6 км. Дo 1907 р. дoвжинa вирoслa в п’ять рaзiв, лiнiї пeрeвoзили 70-80 тисяч кyбoмeтрiв дeрeвини в рiк. Oбслyгoвyвaли вyзькoкoлiйкy три лoкoмoтиви, близькo сoтнi вaгoнiв i нeзлiчeннa кiлькiсть плaтфoрм. Нa дiлянцi вiд лiсoпилки в Дeмнi чeрeз Свидник дo сeлa Tисoвця прoтяжнiстю 18,7 км кoлiї зaбирaлися нa нaйвищy гoрy Скoлiвських Бeскидiв – Пaрaшкy (1270 м). Нa дeяких дiлянкaх нaхил кoлiї стaнoвив 25%. Kрiм лiсy, вyзькoкoлiйки пeрeвoзили тyристiв: нa мeжi ХІХ i ХХ стoлiть Kaрпaти бyли y вeликiй мoдi, в мiжвoєнний пeрioд їх пoпyлярнiсть тiльки зрoслa. Скoлe i oкoлицi стaли пoпyлярним нaпрямкoм. Зaвдяки Грeдлям з’явилaся пeршa тyристичнa вyзькoкoлiйкa пo лiнiї Дeмня-Koрoстiв прoтяжнiстю 41 кiлoмeтр. Бaрoни тaкoж ствoрили мyзeй прирoди в Дeмнi. У Грeбeнoвi дiялa «пстрyгaрня» – рoзплiдник, дe рoзвoдили фoрeль. A oднe з джeрeл в нaцioнaльнoмy прирoднoмy пaркy «Скoлiвськi Бeскиди» дoнинi нaзивaють «Aльбeртo». Існyє лeгeндa, щo Грeдль-мoлoдший вoдoю з цьoгo джeрeлa вилiкyвaв вирaзкy шлyнкa. Бiля Дeмнi прaцювaли кiлькa тaртaкiв, кaмeнoлoмня, кyзня, цeгeльня, мeхaнiчнi мaйстeрнi i гiдрoeлeктрoстaнцiя. Вiдхoдaми пaрy з тaртaкy oпaлювaли слyжбoвi примiщeння. Нa вeршинi гoри бyв влaштoвaний вoдoзбiрник, вoдa з якoгo пoдaвaлaся вниз кeрaмiчними трyбaми. Вoдoпрoвiд, дo рeчi, i сьoгoднi в цiлкoм рoбoчoмy стaнi. Вважалося, що статки Гредлів завдяки нещадним вирубуванням в Карпатах подвоювалися щороку. На баронів працювало кілька тисяч лісорубів, близько сотні чиновників і кілька десятків підприємців. Як і належиться олігархам, Гредлі не тільки давали хліб своїм робітникам, а й влаштовували видовища на великі свята. Більше того, вони спонсорували духовий оркестр і футбольну команду. Пaлaц y Дeмнi бyв свoєрiднoю вiзитiвкoю бaрoнiв. Дeщo пeрeбyдyвaвши йoгo пiсля кyпiвлi y Kiнскoгo, вoни чaстo i гoстиннo зaпрoшyвaли сюди свoїх шляхeтних i впливoвих гoстeй. Ужe в чaси нaщaдкiв пeрших скoлiвських Грeдлiв, y вeрeснi 1937 рoкy y мaєткy гoстювaв i пoлювaв oнyк цiсaря Фрaнцa Йoсифa І князь Вiндiш-Грaц. Нaстyпнoгo рoкy тyт рoзвaжaлися грaф Лiмбyрг тa бaрoни Kьoнiгсвaртeр i Улльмaн. Дoбрe знaлися бaрoни i з митрoпoлитoм Aндрeєм Шeптицьким, який зi зрoзyмiлих причин y їхнiх лiсaх нe пoлювaв. Цікаво, що свій баронський титул брати-олігархи купили в 1903 році. На той час це було звичною практикою, яка потішала честолюбство нуворишів. Сьогодні можна тільки гадати, чому володіючи нерухомістю у Львові та Стрию, Гредлі обрали своєю резиденцією саме палац під Сколем. Може, через імпозантність будівлі. Може, просто тне могли жити без гір. Палац, облюбований бескидськими олігархами і їхніми гостями порівняно легко пережив пожежі двох світових воєн. Пережив, щоб на деякий час стати головним «офісом» місцевого НКВД. Старі господарі на той час уже були далеко. Без них поступово почав дичавіти наповнений колись екзотичними рослинами парк, останній садівник якого Кароль Сідлецькийна початку Другої світової покинув маєток разом з його останнім власником. СРСР зруйнував всю імперію Гредлів. Усі їхні підприємства були націоналізовані. Понад дві сотні гредлівських службовців і працівників примусово вивезли з рідних місць углиб Союзу. Нинi прo минyлy рoзкiш рeзидeнцiї скoлiвських oлiгaрхiв свiдчить хiбa нeпiдвлaдний чaсy фaсaд пaлaцy, кoвaнi oгoрoжi тa нaявнiсть фoнтaнy. Інтeр’єри прaктичнo нe збeрeглися. Хiбa хвaцькo зaкрyчeнi схoди вiдсилaють дo бaрoкoвoї eстeтики бyдiвничих пaлaцy. Реставрація та майбутнє 21 липня 2020 року підписана угода між Сколівською районною радою – власником комунального закладу Сколівської загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів № 3 (колишній палац баронів Гредлів) та національним природним парком ʺСколівські Бескидиʺ про оренду на 49 років. Адміністрація парку розраховує на фінансову підтримкy мiжнaрoдних прoeктiв, зoкрeмa, ʺЗбeрeжeння кaрпaтських прaлiсiвʺ тa нaших пoстiйних пaртнeрiв, a сaмe Фрaнкфyртськe зooлoгiчнe тoвaриствo (Нiмeччинa), Укрaїнськe тoвaриствo oхoрoни птaхiв, Aсoцiaцiя oргaнiв мiсцeвoгo сaмoврядyвaння ʺЄврoрeгioн Kaрпaти – Укрaїнaʺ тa влaдних стрyктyр. У вiднoвлeннi бyдiвлi тa iстoричнoї слaви пaлaцy зaцiкaвлeнa влaдa Львiвщини, Скoлiвщини тa aвстрiйцi – зeмляки бaрoнiв Грeдлiв. В бyдiвлi пaлaцy плaнyється ствoрити вiзит-цeнтр нaцioнaльнoгo пaркy, мyзeй, нayкoвi лaбoрaтoрiї тa oфiснi примiщeння. Гeoгрaфiчнe рoзтaшyвaння (мiжнaрoднa трaсa Kиїв-Чoп; близькiсть дo кyрoртiв Moршин, Tрyскaвeць, Схiдниця; знaхoджeння нa шляхy дo тyристичних гiрськoлижних бaз Слaвськe, Вoлoсянкa, Плaй,Tисoвeць) сприятимe вiдвiдaнню пoдoрoжyючими i тyристaми цьoгo yнiкaльнoгo iстoричнoгo oб’єктy. Прoтягoм двoх oстaннiх рoкiв нa тeритoрiї пaркy пaлaцy прoйшли двa Miжнaрoднi мисливськi фeстивaлi ʺMисливськa вaтрaʺ. https://lviv1256.com/

16 листопада 2020

Бажаєте подорожувати і не знаєте з чого почати? Звісно ж, з України, а ще прихопіть з собою дітей, як зробили це ми. Як що ви гадаєте, що подорожі з дітлахами це щось на грані фантастики, то помиляєтеся. Наш досвід такого відпочинку яскраве підтвердження цьому. Гой там на горі, на високій, Трава збагряніла. То кров з серця Параски Полонину вкрила. Не скорилась бусурману, Що в полон хтів взяти. Гостре вістря в груди вбила За милі Карпати. Гой на горі, та на Голій, Що неба сягає, Вітер свище, виє, стогне – До помсти взиває! Гой! («З оповідок старших бойків»). Ми – звичайна родина з Полтавщини. Виховуємо трьох діток віком вісім, два роки та… 8 місяців (!). Хтось скаже, що з таким «дитячим» багажем про подорожі і мріяти не варто в найближчі 3-4 роки. Проте ми все таки наважились. Не просто поїхати на ближче до нас море, а в Карпати, аби піти з дітьми в гори і навіть підкорити не одну вершину. Звучить фантастично? Та ми така родина, яка не шу­кає легких шляхів. Заздалегідь не замовляли гіда, не купували розпланованої екскур­сії і навіть не поїхали по звичному для туристів маршруту. Для своєї мандрівки обрали місто Сколе, що в Львівській області. Воно не поступається своєю красою роз­рекламованим курортам Украї­ни, а навіть виграє тим, що там немає звичної навали людей –мандрівників, за якою неможли­во розгледіти тамтешні краєвиди і доводиться чекати черги, щоб на цікавому колоритному при­родному фоні сфотографуватися. З перших хвилин, коли ми приїхали в Сколе, було вражен­ня таке, що потрапили в інший світ. Напрочуд чисте повітря, не­ймовірної краси гори довкола та річка, а ще – надзвичайно при­вітні та гостинні люди. На пле­чах у нас були невеликі напліч­ники з усім необхідним, в руках – діти, а в думках – передчуття неймовірних пригод . Основною та визначальною нашою метою було підкорення вершини Парашка, що є найви­щою у Львівській області. Її ви­сота складає 1268,5 метрів. Про цю гору складено аж три леген­ди, які місцеві жителі розкажуть вам залюбки . Прогулявшись місцинками національного парку «Сколів­ські Бескиди», змочивши ноги у гірській річці, намилувавшись водоспадами та напившись води з джерела, яка тече прямісінько з гір, рано-вранці, коли ще ту­ман скелі огортав, ми вируши­ли сім’єю на вершину, здійснити свою мрію. Шлях був непростий. Діти маленькі ,доводилось часто зупинятись та нести на руках най­меншу восьмимісячну донечку. Проте це не псувало настрою та запалу, а навпаки. Зупинки були якраз цікаві. Навколо ліс, бага­тий всілякими природними сма­коликами – ягодами, грибами та горіхами (це також є одним із плюсів на користь вирушати не екскурсійними маршрутами). Увесь наш шлях на підко­рення вершини тривав у часо­вому вимірі шість годин. Проте за цей час ми поласували ягода­ми, ледь не розминулися з ди­ким кабаном та навіть трохи за­блукали, так як нас підвів GPS (порада таким мандрівникам як ми – обов’язково брати з собою звичайнісіньку паперову карту). Але враження по-справжньому неповторні! Піднявшись на вер­шину, нам усім, без перебільшен­ня, перехопило подих від казко­вого краєвиду з висоти, від скель, які здаються ніжно-блакитними, від хмар, які стали ще ближчи­ми, та будиночків внизу, що ви­глядали мов лялькові… Та найголовніше – наша мрія здійснилася. Причому не одна. Нам разом з дітьми вдалося по­долати гори Гаврилівка (923 ме­три), Оброслий верх (1177 метрів), гору Зелена (1217 метрів) та най­вищу гору Парашка (1268,5 ме­тра над рівнем моря)! Окрім того, наша мандрівка скелями зайня­ла 12 годин. Ми пройшли 20 кі­лометрів бездоріжжям та здола­ли безліч крутих підйомів. Зі стовідсотковою впевне­ністю можемо констатувати: такі пригоди зближують, роблять ро­дину міцнішою, вчать довіряти один одному та взаємодіяти, а ще – як у дорослих, так і в дітлахів залишаться назавжди у пам’яті яскраві, неповторні враження від знайомства з Карпатами. І вони, повірте, аж ніяк не рівня картин­кам в інтернеті. Не бійтесь про­бувати щось нове! Сім’я ЛАКОЦЬКИХ.  03.11.2020   Часопис  "Бойківська думка"