Діточки-дубочки помічниці лісничого Надії Хомік.
Нерідко буває так, що місце народження людини прямим чином проєктує її подальшу долю. Щось подібне трапилося й з Надією Кусьо. Вона прийшла на світ у Шклі, селищі міського типу на Львівщині, де розташована контора Шклівського лісництва, одного з найбільших у ДП «Рава-Руський лісгосп». Тож по закінченні школи вступ до Шацького лісового коледжу у 2002-му виглядав більше, ніж природним.
Після року роботи у Шклівському лісництві молода спеціалістка Надія Кусьо збагнула, що на дальшу перспективу знань, здобутих у Шацьку, може виявитися замало. Інтуїтивно в молодій, енергійній, добре організованій працівниці це відчули і в лісгоспі й рекомендували її на заочне навчання у Національний лісотехнічний університет України, на факультет лісового господарства.
Життя активно забило ключем: робота в лісництві, екзаменаційні сесії в університеті… І – заміжжя, яке, врешті-решт, завершиться декретною відпусткою: на світ одне за одним з’являться Уляна та Віталик.
Перед очима Надії Хомік, наче кадри кінофільму, яскраво мерехтять події, дати. Уляна вже студентка Львівського університету внутрішніх справ, Віталик – навчається у Новояворівському ВПТУ на електрогазозварника. Он удома до тачки приварив ручку, до велосипеда вилку.
А ще їх сім’я поповнилася Веронікою й Артемчиком. Дівчинка – у восьмому класі, а хлопчикові минуло чотири рочки. Ходить до дитсадочка. Правда, коли часом він який день не працює, Надія бере сина з собою в лісництво. Якось був із нею, коли білили дерева, то Артемчик також долучився до акції і білив усе підряд – і грибочки, і травичку.
Надія Хомік залучає своїх дітей до роботи в лісництві, в основному збирають насіння, садять молоденькі деревця. Та ба, Уляна, Віталик вибрали свої шляхи-дороги, не пов’язані з лісом. Може, Вероніка чи Артемчик забажають піти маминими слідами? Донька у школі ударницею, а недавно вийшла переможницею конкурсу, організованого Рава-Руським лісгоспом. Директор підприємства Антон Косовський, як голова журі, відзначив глибокі знання восьмикласниці Вероніки Хомік із «кисневої» тематики. Як би там не було, Надія, яка з усіма своїми дітьми проводить «зелену» профорієнтацію, силою нікого змушувати до праці в лісі не буде. Приємно їй, що нещодавно Уляна, вже курсантка, приїхавши зі Львова на канікули, забажала посадити на території лісництва свій іменний дубочок, – як символічний початок нового етапу в її житті. Приємно також, що цього ж дня з найстаршою сестрою пішли й Віталик, Вероніка та Артем й таким чином нині пнуться вгору чотири дубки посаджені дітьми родини Хоміків.
Звісно, що Надія свої вже й не полічить. Їх за майже 20 літ, що почала працювати в Шклівському лісництві, тисячі. І що цікаво, вік деревець вона часто співставляє з віком своїх дітей. Он модрина Улянина, себто 18-річна, он Артемчикові буки – ледь минуло чотири.
До прямих обов’язків помічниці лісничого входить ведення документації, догляд за розсадниками, посадка саджанців, збір насіння. До останньої акції Надія Хомік залучає знайомих, родину. Допомагають їй у цьому у вільний час і Уляна, і Вероніка. Ось недавно назбирали сорок кілограмів жолудів. Згодом підуть шишки .
Лісництво спеціалізується на вирощуванні дуба звичайного. Ґрунти тут для нього підходящі. Гордість навівають 300-літні, з розлогим віттям, велетні. Цьогоріч у лісництві засаджено площу в 11,2 гектара. На обході Надії Хомік – три гектари засаджено весною, вже розпочато осінню посадкову кампанію «Створюємо ліси разом» у рамках програми Президента «Зелена країна», де планується залісити ще три гектари.
І лісничий Іван Духнич, і майстри лісу Тарас Слобода та Роман Гусак в один голос відзначають, що Надія Хомік успішно дає собі раду зі своїми обов’язками. Високу відповідальність та організаторські здібності відзначає в ній ветеран лісової галузі, колись головний лісничий лісгоспу, а нині начальник відділу лісового господарства підприємства Михайло Музика. Хоча всі зізнаються, що десять літ тому, коли Надія Хомік вийшла на роботу з декретної відпустки після третьої дитини, сумніви – чи впорається з обов’язками – закрадалися. Та нині вони повністю розвіяні.
Помічниця лісничого – жінка, як ми вже зазначали, енергійна. На роботу завжди поспішає і з почуттям обов’язку, і за покликом душі. Так, вона любить дім, дітей, родину. Але там, зазначає, хатні клопоти і побутова суєта. В лісництві – теж клопоти, виробничі, але тут ліс дихає невимовним соковитим спокоєм.
Ігор ТАБІНСЬКИЙ,
фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”
