Грань між споживачем і мисливцем

18 січня 2011р, ЗМІ про нас. Прес-служба

Історія мисливства почалася в сиву давнину. Воно розвивалося разом із суспільством і вдосконалюється й сьогодні. В Україні людей, які займалися ловами, віддавна називали мисливцями. Тільки вдумайтеся в саме слово «мисливець», воно несе позитивну енергетику, асоціюється з людиною мислячою. Полюючи, мисливці добувають звіра. Вони є непримиренною «грозою» для браконьєрів, так званих «природолюбів», які своїми жадібністю й неуцтвом завдають часом непоправної шкоди фауні й моральної кривди справжнім фахівцям та мисливцям.

У різних країнах віками формувалися певні стереотипи мисливців, які пристосовувалися до конкретних біотопів і популяцій фауни.

Я виріс на Прикарпатті в родині, де змалку прищеплювали любов до всього живого. Ще дитиною батько брав мене на полювання, риболовлю, до лісу. Відтоді я по-справжньому закохався у рідний край.

Захоплювався і дивувався повадкам звірів та птахів, робив перші спроби оберігати їх від браконьєрів, передусім від тих, хто ставив петлі. Вчився орієнтуватись у лісі, шукати захисту від дощу, не змерзнути взимку, рятувати пташеня або звірятко від повені, посадити деревце і виростити вишню, прищепити яблуню і доглянути сад. Тепер займаюся улюбленою справою і хочу поділитися з читачами своїм баченням мисливства як галузі, а мисливця як першого і незмінного охоронця природи.

Прикарпаття - це чудовий край, часточка нашої прекрасної України. За своїм положенням та фізико-географічним районуванням територія Львівщини унікальна. Природні комплекси вирізняються складним поєднанням рівнинно-хвилястих поліських ландшафтів і горбисто-пасмових місцевостей з мальовничими яружно-балковими утвореннями, середньовисокими горами з помірно теплим і вологим кліматом. Область лежить у смузі Головного європейського вододілу, між Балтійським та Чорноморським басейнами, що зумовило формування розмаїття її природних умов. Лісові масиви, від рівнинних борів Малого Полісся з озерами і болота¬ми, мішаних лісів і тінистих дібров з сінокісними луками та різнобарвними килимами лаків Прикарпаття до чарівних ялицово-смереково-букових лісів Карпат, справляють незабутні враження.

Кожна географічна зона має свої типи мисливських угідь, на яких водяться певні види звірів і птахів. Усе це зумовлює наявність характерної для кожного ландшафту специфічної теріофауни.

Кількість хребетних видів на території Львівщини відома: 71 вид ссавців та 199 видів птахів. Мисливське значення з них мають лише 24 види, використовується тільки 13, решта нечисленні. У лісах ще є глухарі, тетеруки, рябчики та дикі голуби. На види, занесені до Червоної книги (понад 30 видів хребетних), серед яких зубр, ведмідь, рись, борсук, кіт лісовий, видра, норка європейська, багато птахів, полювання заборонене.

Ліси області -- своєрідний резерват для їхніх мешканців, природне середовище перебування та розмноження звірів і птахів. Сама природа поєднала фауну з лісом, адже життя більшості її представників у нашому краї нероздільне з лісом, який є для них домівкою, де вони знаходять захист і корм. Чим складніша структура лісових насаджень і різноманітніший породний склад, чим пишніша рослинність усіх ярусів, тим багатший тваринний світ, який використовує не лише поверхню землі з трав'яним покривом, а й стовбури, дупла та крони дерев, повалені дерева й чагарники. Тваринний і рослинний світ постійно переплітаються між собою, і цей взаємозв'язок найтісніше проявляється в лісових формаціях.

У минулому надмірне використання деревини, інтенсивне скотарство, гідромеліорація, забруднення цілих акваторій отрутохімікатами, необґрунтований промисел окремих звірів, винищування хижаків, потреба в родючих ґрунтах, що задовольнялася шляхом випалювання і викорчовування лісів, гірничодобувна промисловість за короткий час призвели до катастрофічного скорочення природних ареалів, а відповідно й фауни. Унаслідок цього не тільки зросли площі безплідних земель, а змінився й клімат, зникли окремі види фауни, значно зменшилися природні багатства низки країн. Таке безжальне використання складних біогеоценозів може дати короткочасний ефект, але в кінцевому результаті призводить до негативних наслідків. Лісові мисливські види звірів і птахів належить до основних компонентів лісового біогеоценозу, тому використання цієї групи фауни в мисливському господарстві нероздільне з правильним лісокористуванням.

Саме в лісогосподарській галузі, поруч з веденням лісового господарства, важливе місце посідає мисливське господарство, яке є складовою лісогосподарського виробництва і з'єднувальною ланкою лісового, сільськогосподарського та рибного господарств не; тільки в нашій області, а й у державі. Фахівці лісового і мисливського господарства добре знають, що необачне втручання в природне середовище може призвести до зміни біотопів або погіршення їх якості. У свою чергу, такі зміни прямо відбиваються не тільки на чисельності якогось окремого виду фаун, вони повністю порушують або знищу¬ють біогеоценоз. Прикладів ігнорування справжніх знань і досягнень у веденні мисливськогосподарської діяльності чимало: безслідно зникли з нашої території дикі коні, тури, сайгаки та інші давні види. За останні двісті років практично не стало зубрів, сарн, лосів, річкових бобрів, хохуля, перегузня та ін.

Крім того, в нас є чимало «розумників і сил», які вважають злісними ворогами і винуватцями появи Червоних книг, кривдниками тваринного світу і живої природи мисливців і полювання. Особливо обурює, коли «паяци в зелених халатах» публічно відпрацьовують чужі гроші, завдаючи шкоди країні, в якій живуть, і називають себе стражами флори й фауни, вводячи в оману частину суспільства. Але як би не старалися такі «природолюби», без фахового підходу та розв'язання теоретичних і практичних проблем природокористування від їхніх «благородних» покликань користі не буде. Просто безглуздо берегти і примножувати пацюків, тарганів, колорадських жуків, «одягати» в халат санітара вовка, створювати умови для розмноження Малярійних комарів, оводів.

На жаль, крім справжніх мисливців, з'явилися ще й добре озброєні, технічно забезпечені самодостатні ділки, які вміло роблять вигляд, що вони мисливці. Власне, через таких озброєних злочинців і викривляється суспільна думка про мисливців та полювання в цілому. Окрім цього, в суспільстві є горстка людей, завжди чимось невдоволених. Вони використовують будьяку ситуацію тільки для того, щоб когось звинуватити. А загалом боляче, коли частина суспільства прислухається до їхньої думки, а не до думки фахівців.

Протягом останніх п'ятдесяти років (1958 - 2010) на Львівщині шляком реакліматизації лісомисливські підприємства спільно з мисливцями відновлюють деякі зниклі види. Розпочали з річкових бобрів, лосів та зубрів. Добре акліматизувались і такі нові види, як ондатра, єнотоподібний собака, плямистий олень та лань. Усе це робилося силами державної лісової охорони та мисливцями.

Якщо проаналізувати життєдіяльність людини, то, можливо, отримаємо на 90 відсотків протилежну реальність: ті, хто найбільше обурюється законним полюванням, споживає м'ясо не тільки домашніх тварин і птахів, носить дорогі хутряні вироби. Багато людей має змогу милуватися домашніми тваринами: кучерявими ягнятами, грайливими козенятами, милими телятами, рожевими поросятами, пухнастими курчатами... Після того в нас з'являються почуття задоволення, зворушення, доброти. Але вся ця живність виростає і з часом просто потрапляє на стіл. Ось тут вона - грань між споживачем і мисливцем. Зазвичай справжній мисливець - це найчастіше добра, розумна, щира людина, яка любить природу, бережливо ставиться до всього сущого і знає ціну життя краще, аніж пересічний обиватель.

Мисливська справа переважно передається у спадок. З покоління у покоління нащадки наслідують батька, дідуся або когось із родичів. Так формуються нові мисливські родини, формується родинне ставлення до полювання в кожного члена сім'ї - від малого до старого, з'являється родинна культура самого процесу полювання, відповідне ставлення до однодумців-мисливців. Трапляється, що людина, яка раніше ніколи не полювала, побувавши одного разу з вірним товаришем на полюванні, цілковито захоплюється цим заняттям. Так само по крупинках здавна формувалася й культура полювання певного етносу, а разом і цілого народу.
Звичаї полювання, мисливські традиції наші предки, за свідченнями літописців, не запозичували в чужинців, а брали з власного досвіду. Багато що втрачене назавжди, дещо забуте, а те, що залишилося, немає кому зібрати докупи. І сьогодні не всі вітчизняні мисливці обізнані з мисливським етикетом, не кажучи про вітчизняну мисливську культуру, ритуал посвячення в мисливці і т. ін. Через те й громадська думка про мисливців бажає бути кращою. Але я переконаний, що справжні мисливці - це кращі люди будь-якого суспільства.

Самі мисливці і працівники мисливського господарства є опорою нашого суспільства у природоохоронній політиці і практичній реалізації окремих природоохоронних проектів.

Це люди зі справжньою мисливською совістю та великим багажем екологічних знань, і вони ніколи не завдадуть шкоди природі.

  

Василь БУРМАС, "Лісовий і мисливський журнал", №5-6 2010р.

Global Options

Оголошення
Ключові слова
Де так як купити дрова паливні на Львівщині

Зелена країна

Ми у Facebook

Розпорядження від 01.12.2015р. N18

Платформа Дія

Відео

Преса про нас