Попри те, що в усьому світі, як, зрештою, і в Україні, говорять про ресурсо- та енергозбереження, сталий розвиток і глобальну зміну клімату, у лісах Львівщини на велетенських багаттях безцільно спалюють тисячі кубометрів деревини: все гілляччя, що утворюється на лісосіці подекуди стягують на велетенські вогнища, що палають цілими днями — саме таким чином очищають від відходів деревини території, де рубали ліс. Чому з такою злочинною, щодо природних ресурсів, легкістю знищують цінну деревину, доки у школах і лікарнях мерзнуть, економлячи дорогий російський газ, «Ратуша» запитала у фахівців.
Неліквідної деревини потрібно «здихатися»
Як виявилося, спалювання відходів деревини у лісі — зовсім не ініціатива самих лісників. Як пояснив начальник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Дейнека, це передбачено державними санітарними нормами та правилами (!). «На території лісосік утворюються відходи — неліквідна деревина, що становить від 3 до 10% загальної маси деревини на лісосіці. Виникає проблема, що робити з цими відходами? Згідно з інструкцією, є декілька способів. Найпростіший — так званий вогневий спосіб очистки лісосік: їх просто спалюють. Другий спосіб — гілки подрібнюють і розкидають рівномірно по площі лісосіки з тим, щоби вони перегнили і стали поживними речовинами. Для довкілля, звісно, найкраще, якщо ця маса залишиться в лісі і перегниє. Тоді земля збагачуватиметься, підвищуватиметься родючість ґрунту. Втім, завжди залишати на перегнивання відходи не можна, адже є території з різним класом пожежної небезпеки. Скажімо, якщо говоримо про ліси на Стрийщині, то це вологі ліси. І якщо там розкинути по площі лісосіки порубкові рештки, то вони скоро перегниють. Натомість, коли говорити про Полісся (Жовківський, Радехівський чи Бродівський райони), то там сухі соснові ліси. І якщо в цих лісах розкинути по площі лісосіки порубкові рештки, то за кілька днів літньої спеки вони висохнуть на скіпку. Будь-який найменший спалах, і суцільна пожежа», — пояснює Анатолій Дейнека.
Таким чином, за словами чиновника, загалом, на Львівщині спалюють приблизно чверть відходів деревини.
Альтернатива є
А от на думку представника ГО «Бюро екологічних розслідувань» Анатолія Павелка, в наших лісах вогневий метод — звалюють на купу порубкові рештки й їх спалюють — використовують найчастіше.
Водночас доцент кафедри екологічної економіки Національного Лісотехнічного університету України, і представник товариства «Зелений Хрест» Ігор Соловій вважає такий підхід пережитком минулого: «Звалити на купу та спалити — залишки радянського підходу. За кордоном такого не практикують, адже це нераціональне використання ресурсів».
«Утім, лісокористувачі теж не дуже зацікавлені в тому, щоби просто спалити, адже цей метод потребує чимало ресурсів і фізичних, і матеріальних. Тому не можна казати, що лісгоспи в цьому зацікавлені. Втім, санітарні правила вимагають очистки лісосік, — пояснює Анатолій Павелко і додає: Натомість, найбільш перспективним методом очистки лісосік завжди вважали використання їх у господарстві. Наприклад, як дрова для місцевого населення. Я неодноразово чув від лісівників пропозиції про те, щоби під контролем майстра лісу дозволити місцевому населенню допомагати лісникам очищати лісосіки від порубкових решток. Але наразі, згідно з нашими нормативами, така діяльність заборонена. Основна причина такої заборони — побоювання, що населення, отримавши змогу проникати в ліс, не збиратиме суху деревину, яка захаращує ліс, а буде пиляти найбільш цінні дерева. Втім, на мою думку, якщо роботи відбуватимуться під контролем лісівників, їх варто дозволити».
Ще один альтернативний метод господарського використання — порубкові рештки подрібнювати і продавати: «Славський і Сколівський лісгоспи деревні відходи переробляють на технологічну тріску. Ми продаємо її на «Кроно», загалом це приблизно 12 тисяч кубометрів тріски в рік. Окрім того, всі споруди лісгоспу опалюють деревиною. Однак відходів значно більше. Ми зацікавлені, щоби було споживання — ми можемо створити робочі місця, наповнити бюджет, щось на тому заробити.
Я нещодавно, під час наради з головою Львівської облдержадміністрації, висловлював думку про те, щоби комунальні установи переводили на опалення відходами деревини. Тоді для нас буде ринок цієї продукції. Тоді ми зможемо розумну кількість залишати, щоби підтримувати родючість ґрунту, а решту продавати на опалення комунальних установ», — переконує Анатолій Дейнека.
Попри програми і проекти, на Львівщині воліють використовувати дорогий газ?
Втім, сподіватися, що програму приймуть, і все раптово зміниться, не доводиться. «Урядову програму, згідно з якою мали б використовувати деревину, що пропадає, вже приймали, — пригадує доцент кафедри екологічної економіки Ігор Соловій, — втім, у нас чомусь часто трапляється так, що програми приймають, а згодом про них просто забувають».
Не вдалося у Львові зрушити питання з мертвої точки і під час розробки окремих проектів. Зокрема, як розповів колишній керівник ЛКП «Львівтеплоенерго» Богдан Кіт, комунальне підприємство за час його керівництва неодноразово намагалося втілити в життя проекти з переводу котелень із газу на біомасу — безуспішно. Зрушити це з мертвої точки так і не вдалося: «Свого часу фахівці “Львівської політехніки” розробили проект переводу котельні на вул. Медової Печери, що обслуговує будинок для престарілих і навколишні будівлі, з дорогого газу на тирсу. Проект, ще за тодішніх цін на газ, мав окупитися за 6 років. Втім, враховуючи, як зросла ціна на російське паливо нині — термін окупності скоротився б приблизно до двох років. І це була б колосальна економія бюджетних коштів! Втім, проект і досі не зреалізували», — розповідає Богдан Кіт. За його словами, це не єдиний випадок, коли, попри реальну можливість економії, від таких проектів із незрозумілих причин відмовлялися: «Кілька років тому заледве не половина Львівської міської ради їздила в Івано-Франківськ дивитися, як в цьому місті працює котельня на тирсі. Всі були в захваті, проект зробили, втім, така котельня в нас так і не запрацювала.
Ще одна з таких пропозицій, які могли б суттєво зменшити тариф на тепло для населення — перевід котельні «Кінескопу» на біомасу (деревину, солому тощо). Тепло від спалювання біомаси було б значно дешевшим, ніж те, яке ми отримуємо при спалюванні російського газу. Промовистим є той факт, що поляки закуповують у нас соняшникове лушпиння, везуть до себе й у себе спалюють — це для них вигідніше, аніж спалювати, скажімо, російський газ. Натомість в Україні чомусь обирають імпортне паливо», — розповідає Богдан Кіт. «Щоби у нас усе-таки запрацював один із таких проектів, насамперед потрібно, щоби зацікавлення було у Львівській міській раді. А його немає», — підсумовує колишній керівник ЛКП.
«Залюбуванням» російським газом дивується і Анатолій Дейнека: «Опалення газом у десятки разів дорожче, аніж опалення деревиною. Нерозумно платити стільки за імпортне паливо, якщо навколо пропадає така величезна кількість деревини. Я розумію, що газ — комфорт. Але ж держава втрачає. Сьогодні 84% населених пунктів Львівської області газифіковані. При тому, що у нас, у лісах, є кілька мільйонів кубометрів сухостійної деревини, яка пропадає і яку можна було би використати. Тоді Україна зменшила б залежність від російського газу. Але в нас, чомусь, один із критеріїв якості роботи влади — газифікація населених пунктів. Для порівняння, в тій же Швеції в загальному енергетичному балансі країни, деревина, як паливо, сьогодні становить приблизно 42%, а в найближчі роки вони планують збільшити цю цифру до 50%».
Наталя ГОРБАНЬ, Газета "РАТУША", 12.05.2011р.
