Редакція «Полювання та риболовлі» тривалий час добивалася інтерв‘ю з «лісником президента» – як називали попереднього голову АЛР В. Сівця, до якого у мисливської спільноти було багато запитань. Не склалося. «Надзвичайна зайнятість», на яку весь час посилалася його прес-служба, не дозволила нам цього зробити.
Після втечі Януковича з його свитою в Україні був період, коли призначені на осиротілі керівні посади люди сприймалися як тимчасові, які мають бути змінені після президентських виборів.
Зрештою, в багатьох галузях так і сталося, проте не скрізь. У царині, яка безпосередньо стосується мисливців – Агентстві лісових ресурсів, керівник прийшов надовго. Пропонуємо нашим читачам інтерв‘ю з сучасним головою Агентства Валерієм Вікторовичем Черняковим.
- Прийшовши на посаду, яким Ви побачили стан справ у ввіреній галузі?
- Якщо відверто, то галузь сьогодні в поганому стані. Останнім часом лісгоспи ледь виживали, ну, а державне мисливське господарство взагалі практично знищили. Коли було якесь фінансування від держави, то мисливські господарства існували, але віднедавна їх взагалі почали розбазарювати, віддаючи в довгострокову оренду приватним клубам, які складалися з 5-6 чоловік, при цьому позбавлялася роботи велика кількість професіоналів цих господарств.
Показова ситуація з добре всім відомим товариством «Кедр», члени якого сьогодні перебувають в бігах за межами України, а їхні мисливські господарства кинуті напризволяще. До речі, багато хто пропонує перетворити ці господарства на заповідники, національні парки, але я не вважаю, що це буде правильно. Вони мають і далі працювати на державу, заробляти кошти, давати робочі місця фахівцям та місцевому люду, а не бути таким собі додатковим престижним атрибутом багатих людей, що стало особливо модним за попереднього керівництва держави.
Я думаю, якщо, звісно, буде в нас фінансування, ми й далі відроджуватимемо державні мисливські господарства. Відроджувати й виводити на такий рівень, щоб до нас приїздили на полювання й закордонні мисливці. До цього треба прагнути.
- Із січня 2015 року користувачі мисливських угідь мають почати платити за користування угіддями. Це досить болюче питання для всіх користувачів. Чи буде введена ця плата, чи її знову відкладуть на якийсь період, як це робилося вже кілька разів?
- Скоріше за все платити за користування угіддями цього разу все-таки доведеться, адже наша держава нині перебуває не в тому стані, щоб відмовлятися від якихось надходжень. Інша справа, що це стане проблемою для нашого найбільшого користувача угіддями – УТМР.
- Мабуть, найголовніше питання, яке цікавить нашу читацьку аудиторію: Валерію Вікторовичу, Ви мисливець?
- Так, мисливець. Маю мисливський квиток ще з 90-х років. І хоча так склалося, що серед моїх предків мисливців не було, це захоплення в мене почалося в роки навчання в Шацькому лісовому технікумі.
- Якщо не секрет, якою зброєю володієте?
- У мене ТОЗ-34.
- Тільки одна рушниця?
- Вона давно вже в мене, а я ще й однолюб.
- Маєте якесь улюблене полювання?
- Усі полювання по-своєму прекрасні. І на пернатих, і з лягавим собакою, і на хутрового звіра, загінні… Тут проблема в тому, що зараз на полювання просто бракує часу.
- Не тримаєте мисливських собак?
- Ну, знову-таки, якщо тримати собак, з ними потрібно займатися, наганяти, періодично виїздити в угіддя, зрештою вигулювати. На все це потрібно багато часу, якого просто немає.
Та в мене друзі тримають різні породи собак. Вони завжди запрошують на полювання, іноді вдається вирватися.
- А як щодо риболовлі?
- Люблю й порибалити. Віднедавна захопився ловлею щуки на тролінг. Хоча якимись видатними трофеями похвалитися не можу, та й не прагнув я до цього ніколи, головне – сам процес, але щук під сім кілограмів витягати доводилося.
- Чи плануються найближчим часом реформи в мисливському господарстві країни?
- Перед тим, як проводити якісь реформи, потрібно почути й проаналізувати думки багатьох спеціалістів галузі реформування. Для початку нам непогано було б організувати якісь круглі столи, запросити туди мисливствознавців, користувачів мисливських угідь, екологів, юристів… Треба визначити напрям, в якому потрібно рухатися. Давайте це започатковувати. Тут також важливо, щоб ініціатива щодо реформування йшла «знизу», від самих мисливців, а не накидалася їм згори.
Та нам потрібно врахувати й таку важливу обставину, що сьогодні на реформування мисливського господарства в держави грошей немає. Якщо його реформувати, то мисливцям потрібно самим шукати на це кошти.
Перше, що я сам рекомендував би в мисливській галузі, це збільшення штрафів за браконьєрство. Хоча ці штрафи сьогодні й так немаленькі, проблема швидше полягає в тому, що немає кому в нас штрафувати браконьєрів, не вистачає справжніх єгерів для такої роботи. До речі, я вже пропонував створити в кожній області єгерську службу, яка підпорядковувалася б безпосередньо Агентству лісових ресурсів, оминаючи обласні управління. Усі ми добре знаємо, що подібна служба існує в Білорусі й вона показала себе дуже ефективною. Моя пропозиція полягає в тому, що ця служба має контролювати не тільки полювання, але й незаконні порубки лісу.
- Як Ви дивитеся на те, щоб відділити мисливську галузь від лісової й створити окрему автономну мисливську структуру з власним управлінням?
- Ну, якщо в нас є рибне господарство, то чому б не мати й мисливського?.. Звичайно, зараз важкі часи, але для початку нам потрібно прагнути до того, щоб підняти його статус. Головне витягти цю ідею, а втілити її в життя можна буде вже згодом.
- Як у Вас складаються відносини з громадськими організаціями, зокрема з УТМР?
- З Товариством ми доволі тісно співпрацюємо. Наприклад, якщо нам звідкись приносять на погодження документи на мисливські угіддя, я зв‘язуюся з УТМР й запитую, чи не утискають цим їхні інтереси.
- Оскільки за діючим законодавством на Агентство покладена ще й опіка над мисливськими собаками, яка свого часу була делегована громадським організаціям, чи не планує Агентство тут щось змінювати?
- Ні, не плануємо ми це змінювати, зараз нам і без собак роботи вистачає. Ось, наприклад, після зміни законодавства постала проблема видачі мисливцям щорічної картки обліку добутої дичини та порушень правил полювання. Згідно з новим законодавством, мисливець мусить їхати аж в обласне управління й там отримувати цю картку. Я вже порушував це питання на нараді в міністерстві, але щоб вирішити цю проблему треба знову змінювати законодавство, тобто потрібно спочатку виносити на Кабінет міністрів. І це треба терміново робити, а зараз поки що ми шукаємо шляхи, щоб на цьому етапі допомогти мисливцям в обміні карток.
Також існує незручність з термінами обміну цих карток, які не збігаються з мисливським сезоном. Тобто на початку року мисливський сезон ще триває, а картка вже недійсна. Незручності тут додають ще й вихідні дні в новорічні свята.
Взагалі, що стосується реформування мисливської галузі країни, ми готові до цього. Та, повторюся, реформи мають проводитися в інтересах людей, ініціюватися самими людьми, «знизу». Для започаткування цього процесу потрібен діалог. Давайте його починати.
С. Боровий
