Ліси – унікальне національне багатство України, стратегічний ресурс держави, екологічне і соціальне значення якого переважає суто економічне.
Світовим співтовариством ліс визнаний найважливішим чинником у запобіганні кліматичних змін, покращенні екологічних умов життя людей, пом'якшенні негативної дії природних факторів. Визнанням цього є оголошення ООН 2011 року – Роком лісів. Серед п'яти основних документів, які були прийняті Конференцією ООН з довкілля і розвитку у Ріо-де-Жанейро у 1992 р. була Заява про принципи щодо лісів. В ній наголошується на важливій ролі лісів у інтегральному розвитку суспільства. Крім цього,
Організацією Об'єднаних Націй, ліси і лісове господарство віднесені до одного з десяти основних секторів "зеленої економіки" (UNEP, 2011).
Відомо, що лісистість України становить лише 15,9% і є однією з найнижчих у Європі. Враховуючи надзвичайно важливу екологічну, соціальну, економічну роль лісів, їх істотний вплив на гідрологічний і кліматичний режими країн Європи, значущість загальносуспільних властивостей лісу, необхідних населенню та галузям економіки держави, Україні у найближчі роки необхідно виростити понад два мільйони гектарів нових лісів (Державна цільова програма "Ліси України" на 2010-2015 р.р., Постанова КМ України від 16.09.09р., № 977).
У зв'язку з вищевикладеним лісівнича громадськість України заявляє про необхідність при доопрацюванні проекту Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" врахувати наступне:
1. Національна лісова політика України повинна бути спрямована на зміцнення державної форми власності на ліси як такої, що забезпечує екологічну стійкість лісових екосистем та підвищує результативність їх екологічних і соціальних функцій. 84% лісів світу знаходяться у державній власності (в Африці – 98%, Азії – 95%, Європі – 90%, Південній Америці – 75%, Північній і Центральній Америці – 66%, Океанії 62%). В останні десятиріччя багато країн світу викупляють ліси у приватників і переводять їх у державну власність для забезпечення ефективного загальносуспільного функціонування.
2. Вважати недоцільною і недопустимою приватизацію існуючих лісів державної та комунальної власності.
3. Приватна власність на ліси в Україні має розвиватися шляхом створення лісових насаджень на приватних нелісових землях та малопродуктивних і деградованих землях сільськогосподарського призначення.
4. Виконання лісом біосферних, екологічних, економічних та соціально-культурних функцій було, є і повинно бути на даному етапі розвитку суспільно-економічних відносин надбанням всього суспільства. За теперішнього часу в Україні ще не склалися економічні, соціально-психологічні та відповідальні за сталий розвиток і майбутнє наших поколінь умови для приватизації лісів. Повністю відсутня нормативно-правова база лісогосподарювання і лісокористування у приватизованих лісових насадженнях.
5. Не використовувані землі, які впродовж політико-економічних змін в країні спонтанно заліснились, перевести із категорії сільськогосподарських земель до категорії "лісові землі" з подальшим передаванням їх у державний лісовий фонд або під приватизацію.
Ліси України – це національна природна спадщина, неоціненне, життєвонеобхідне багатство, яке належить не лише нашому, але й майбутнім поколінням. Їх охорона, примноження і збереження повинні бути відповідальним почесним обов'язком кожного з нас.
Просимо Кабінет Міністрів України врахувати наші пропозиції, а Верховну Раду України – їх підтримати.
Обговорено і прийнято на розширеному засіданні Вченої ради університету та Президії Лісівничої академії наук України 26 лютого 2015 року.
