06-07 травня делегація національного природного парку "Сколівські Бескиди" відвідала Карпатський біосферний заповідник та національний природний парк "Синевир".
Зокрема в Карпатському біосферному заповіднику було відвідано унікальний ботанічний об'єкт, в якому охороняється найбільший у Середній Європі осередок нарцису вузьколистого (Narcissus angustifolius) - "Долина нарцисів". Цей середньоєвропейський високогірний вид поширений в Альпах, на Балканах i в Карпатах на висотах 1100–2060 м. Популяція в цьому рівнинному локалітеті збереглася з післяльодовикового періоду і має реліктовий характер. У 1980 році нарцис вузьколистий занесено до Червоної книги України. Також було відвідано бу́кові пра́ліси Карпа́т — транскордонний серійний природний об'єкт, що складається з десяти окремих масивів, які розташовані вздовж осі завдовжки 185 км. Простягається від Рахівських гір та Чорногірського хребта в Україні на захід Полонинським хребтом до гір Буковські Верхи (Bukovské vrchy) та Вигорлат (Vihorlatské vrchy) у Словаччині.
Українсько-словацький об'єкт «Букові праліси Карпат» займає площу 77971,6 га, з яких 29278,9 га складають заповідне ядро, а 48692,7 га — буферну зону. Понад 70 відсотків території об'єкта розташовані в Україні.
Делегація звичайно не могла не відвідати географічний центр Європи в місті Рахові Закарпатської області. Визначення Центру Європи фахівцями Австро-Угорської імперії, яка на той час займала величезну територію у Центральній Європі, підкреслює історичну цінність цього символу. Геодезичний знак засвідчує точку перетину уявних ліній між Лісабоном і Уралом, землею Франца - Йосипа та Боспором, Кавказом і Північним морем. Замір здійснили вчені Віденської цісарсько – королівської академії наук Австро-Угорської імперії. Після Другої Світової війни вчені підтвердили, що географічний центр Європи знаходиться саме тут. Нажаль, метод, який використовувався для цього і першими, і другими достойменно невідомий, але існує гіпотеза, що для визначення цього центру Європи шукали геометрично середню точку між крайніми паралелями та меридіанами Європейського континенту.
Також було відвідано адміністративні приміщення та музей екології гір. Музей екології гір започатковано у 90-х років минулого сторіччя, проте формування його експозиції триває до цього часу. Автором ідеї та безпосереднім натхненником створення Музею був тодішній директор Карпатського біосферного заповідника професор Ф.Д. Гамор, який доклав чимало зусиль для його становлення як еколого-освітнього та історико-культурного осередку. Концептуальне вирішення та методологічно-інформаційне наповнення Музею належить старшому науковому співробітнику заповідника В.Ф. Покиньчереді. Він також опрацював тематико-експозиційний план. 
У спілкуванні між собою працівники ділились своїми враженнями, спостереженнями та пропозиціями. На кінець зустрічі директор Бандерич В.Я. запросив працівників Карпатського біосферного заповідника відвідати нашу природоохоронну установу.
Пізніше делегація попрямувала до НПП "Синевир", де впершу чергу відвідали реабілітаційний центр для бурих ведмедів. Мета центру – реабілітація особин бурого ведмедя, які зазнали жорстокого поводження, потерпілих від стихійного лиха, утримання конфіскованих тварин, подальша доля яких вирішується в судовому порядку у зв'язку з порушенням законів України, відтворення їх природної популяції, тимчасова перетримка тварин, яких затримано на кордоні через порушення природоохоронного законодавства тощо. Вольєр реабілітаційного центру бурих ведмедів розташовано на ділянці лісу 12 га. У верхній його частині було споруджено 6 кліток та 2 секції для утримання груп та одиночних тварин різного віку, стану здоров’я,в яких знаходяться басейни і барлоги. Всю територію огороджено електромережею.
Також ми відвідали і знамените озеро "Синевир". Воно є найбільшим озером природного походження в Українських Карпатах, одно з семи природних чудес України. Воно розкинулось між горами, серед смереково-ялинового лісу на висоті 989 метрів над рівнем моря, поблизу села Синевирська Поляна. Плесо утворилося внаслідок обвалу скель, які перекрили долину гірського потоку. Це трапилося приблизно 10-11 тис. років тому, а зараз ми маємо нагоду милуватися неповторною красою водойми. Середня площа озера Синевир становить 4,5 – 7,5 га, глибина - 8- 10 м, а найбільша - до 23,5 м. Озеро визнано водно-болотним угіддям міжнародного значення і внесено до переліку так званих рамсарських угідь (Рамсарська конвенція). Воно також є одним із семи природних чудес України.
Отримані позитивні враження від даної поїздки і побачене буде враховане в подальшій роботі нашої установи.
Василь Приндак,
заступник директора з наукової роботи
НПП "Сколівські Бескиди"
