Природна функція лісу, найбільш складної екосистеми на Землі - це його можливість, здатність до самовідновлення. Так було завжди, так як головною ціллю кожної особини всіх видів на Землі - залишити потомство з переданими йому безліччю ознак набутих і створених у процесі еволюції, в тому числі тих, які пристосували дані види до місцевих умов навколишнього середовища. У постійній боротьбі за виживання, кожна з дорослих особин, здатних до розмноження виробляє у рази більше зародків (насіння), ніж, здавалося б, необхідно. Складається враження, що природа надзвичайно марнотратна, однак з непоказного, невеликого числа насіння виростають зрілі, здібні до повторювання та передачі своїх генів особин для продовження життя виду. Отже, немає марнотратства, є сформована через мільйони років ознака, що забезпечує самовідновлення до часу, коли швидкість змін навколишнього середовища обжене можливості пристосовування до них або коли зміни матимуть характер космічних катастроф.
Принципи самовідновлення лісу тривали б до цього дня, але на Землі з'явилася людина, яка тільки на початку була сильно пов'язана з екосистемою, користуючись її благами помірковано, що не загрожувало її стійкості. Разом із зростанням чисельності людства також збільшились потреби людини в інтенсивному користуванні лісом. Тваринництво, а пізніше рільництво стали причиною зменшення площ лісів, хоч з різною інтенсивністю, в майже всіх кліматичних зонах. Грунти, колись лісові, втратили первинний, специфічний характер, а у багатьох регіонах піддалися ерозії або значним перетворенням, так що сьогодні дуже важко такі землі повторно заліснити. Разом з технічним розвитком, технологічне і цивілізаційне людство очікувало від лісу задоволення весь час зростаючих потреб, в основному на деревину часто визначених порід. В цей час площі лісів з високоякісним складом порід значно зубожіли або цілком змінились.
Найперше натуральні ліси перетворено на денатуральні в Європі, де понад двохсот років тому на багатьох лісових землях почали домінувати монокультури або складні - найбільше з декількох, бажаних для людини, порід лісових дерев. Майже всі сьогоднішні європейські ліси є рослинними колективами, сформованими людиною. Не могли вони, поза обмеженими випадками, відновлюватися самобутньо і настільки інтенсивно, щоб справитися з потребами економіки, що розвивається. Людина прагнучи до оновлення бажаних порід дерев, почала вирощувати їх.
Так народилися перші лісові розсадники, на яких початково вирощувались саджанці чи сіянці тільки декількох обраних порід лісових дерев. Були то малі, розсадники при будинках лісничого, на свіжо викорчуваних лісових землях. Вирощувати деякі породи, такі як ялиця, передбачалося у невеликому, під наметом лісу, розсаднику. Всі роботи в розсадниках велись вручну або за допомогою кінного обладнання. Великою перевагою цих розсадників були майже природні умови росту сіянців. Такі розсадники були численні, як такі, що локалізуються зазвичай близько місць садіння, отже в схожих умовах зростання лісових культур, що сприяло кращому розвитку дерев. Проте дані розсадники характеризувались малою продуктивністю сіянців з одиниці площі, великою трудомісткістю, а також невеликим асортиментом вирощуваних порід.
Сучасні розсадники із застосуванням передових технологій вирощування сіянців дозволяють отримувати необхідну кількість, асортимент сіянців з невеликих продукуючих площ (декілька ротацій садивного матеріалу із закритою кореневою системою в теплиці), а також отримувати стандартний садивний матеріал вже за один вегетаційний період. Цього року в розсаднику ДП «Львівський ЛСНЦ» вдалось досягти такого результату. Вже наприкінці першого вегетаційного періоду ми отримали сіянці модрини з товщиною кореневої шийки 2,5 мм. та висотою 24-28 см, а окремі сіянці мають висоту 35см.
ДП "Львівський лісовий
селекційно-насіннєвий центр"
