Діяльність будь якого підприємства не можлива без здійснення відповідного контролю за виробничо-господарськими процесами. Особливо це питання загострюється тоді, коли мова йде про державне підприємство. Старше покоління людей, яким довелося жити і працювати при соціалізмі, добре пам’ятають таку структуру як контрольно-ревізійне управління, яким лякали керівників, головбухів, та інших осіб, що мали на підприємстві доступ до фінансових або матеріальних цінностей. Відносини за принципом, що «ти працюй, а я прийду і перевірю» довгий час зберігалися і в незалежній Україні.
Але оскільки все тече і все змінюється, змінилися підходи і до питань контролю за роботою підприємства. Держава в цілому, керівники галузей та підприємств вже не хотіли би бачити проблеми в роботі, які викрилися внаслідок перевірок, а бажають передбачити їх наперед та, уникнути їх.
На допомогу цьому приходить система Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 № 1247 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.10.2011 за №1219/19957 (зі змінами). Відповідно до цих Стандартів Держлісагентством України було розроблено «Порядок визначення ризиків для відбору об'єктів при плануванні внутрішніх аудитів підрозділами внутрішнього аудиту». Порядок визначення ризиків розроблений з метою визначення єдиних підходів до відбору об’єктів при плануванні внутрішніх аудитів. Як додаток до цього порядку розроблено набір критеріїв відбору об'єктів при плануванні внутрішніх аудитів, за якими оцінюється вплив та ймовірність виникнення ризиків від провадження фінансово-господарської діяльності.
При першому ознайомленні з цим документом з’являється враження що ця таблиця складна і не зрозуміла, але коли взятися її заповнювати, то вияснюється логіка в цифрах і стає зрозумілою мета такої роботи. Звичайно, що не так просто занести всю інформацію про основні напрямки діяльності, оскільки цифри вносяться в різних форматах (кількісному, грошовому, процентному та ін). При цьому необхідно володіти основами знань по роботі з матрицями, великими масивами цифр. Але, незважаючи на це, по закінченні такої праці, кінцеві показники (бали) відразу вказують більшу чи меншу ймовірність ризику від провадження діяльності об’єктом внутрішнього аудиту.
Іншими словами цифри починають «говорити» де ситуація безпечна, а де потрібно звернути особливу увагу, а можливо навіть зробити позапланову перевірку (аудит) діяльності.
Як висновок, варто сказати, що такий інструмент в руках вмілого керівника принесе багато користі для підприємства та в більшості випадків відверне від негативних наслідків, що могли би бути при перевірках зовнішніми контролюючими органами.
Відділ бухгалтерського обліку,
звітності та внутрішнього аудиту
Львівського ОУЛМГ
