Ліси, є своєрідним резерватом для лісових мешканців, природним середовищем їх перебування та розмноження. Сама природа поєднала фауну з лісом, адже життя більшості її представників нашого краю нероздільна з лісом, є елементом лісу його невід’ємною частиною. Для лісових мешканців ліс є домівкою в якій вони живуть, розмножуються, знаходять захист і корм. Чим складніша структура лісових насаджень і різноманітний породний склад, чим пишніша рослинність всіх ярусів, тим багатший тваринний світ. Лісові мешканці використовують не лише поверхню землі з трав’яним покривом а також стовбури, дупла та крони дерев, повалені дерева і чагарники, плоди та насіння, гриби та ягоди. Тваринний і рослинний світ постійно переплітаються між собою, і цей взаємний зв’язок найтісніше виражається в лісових формаціях.
Лісові мисливські види звірів і птахів відносяться до основних компонентів лісового біогеоценозу тому використання цієї групи фауни в мисливському господарстві нероздільне з правильним науково обґрунтованим лісокористуванням.
В минулому різноманітне використання деревини, інтенсивне скотарство, гідромеліорація, забруднення цілих акваторій отрутохімікатами, необґрунтований промисел окремих звірів, потреба в родючих ґрунтах, яка досягалася шляхом випалювання і викорчовування лісів, гірничо-видобувна промисловість – все це за короткий час призвело до катастрофічного скорочення лісів та первозданних природних біогеоценозів. Внаслідок цього не тільки збільшилися площі безплідних земель, а також змінився клімат, зникли окремі види фауни, значно зменшились природні багатства низки країн. Так було, але це робили не фахівці лісоводи або мисливствознавці, це робили заготівельники м’яса, хутра, пір’я, ікри та інших продуктів життєдіяльності. Першими захисниками таких безчинств були власне знаючі спеціалісти, які споконвіку традиційно сіяли орали та збирали урожай, вирощували та помірковано рубали ліс, охороняли та полювали на звірів, і свої знання та традиції берегли, навчали та передавали з покоління в покоління. Згодом накопичена суспільством система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на довкілля стали наукою. Люди навчаються, здобувають освіту та досвід і працюючи за фахом використовують свої знання для блага суспільства та природи. Але не завжди фахівці в стані самотужки вистояти перед пресом свавілля розгнузданого бюрократичного механізму. Особливо коли не професійно, не порадившись і не вислухавши думки науковців та всебічно не проаналізувавши до чого призведуть такі дії, приймають важливі рішення.
Фахівці лісового та мисливського господарства, як ніхто інший знають, що нерадиве втручання в природне середовище, може призвести до зміни біотопів або погіршення їх якості. В свою чергу такі зміни прямо відображаються не тільки на чисельності якогось окремого виду фауни, вони цілком порушують, зменшують його ареал або знищують. Прикладів ігнорування істинних знань і досягнень у веденні мисливськогосподарської діяльності чимало. Безслідно зникли з нашої території тури та інші древні види. За останні двісті років практично зникли зубри, сарни, лосі, річкові бобри, хохуля, перегузня та інші. І тільки фахівцями-мисливствознавцями, працівниками мисливських господарств, зусиллями мисливців та аматорів природолюбів вдалося відновити популяції окремих видів на які зараз можна полювати.
Незважаючи на означене вище у нас є вдосталь зелених «розумників» котрі вважають основними кривдниками лісу – лісників, а тваринного світу і живої природи - полювання, а мисливців - її злісним ворогом і винуватцями появи Червоних книг. Ще більше дратує коли ці «блазні в зелених халатах» публічно відпрацьовують чужі гроші завдаючи шкоди країні в якій живуть, і називають себе стражами флори та фауни і цим вправно вводять в оману частину суспільства. Але якби не старалися самозванці «природолюби», самозванці експерти, що самовизначилися «адвокатами» в природничих питаннях, для яких охорона та захист природи і фауни є просто самоціль, повинні отямитися та зрозуміти, що без фахового підходу до вирішення теоретичних і практичних проблем природокористування, від їхньої любові та «благородних» покликань наскрізь просочених ідеалізацією природи, - користі не буде. Ні природі, ні лісу, ні звірам ані нашому суспільству не потрібна така абстрактна любов, та й нашої любові ні фауна ні флора не потребують. Їх просто потрібно розумно берегти, охороняти повну гаму видового розмаїття, постійно примножувати та раціонально використовувати.
Треба з повагою ставитися до найменшого живого сотворіння, і правильно розуміти всі складнощі взаємозалежності оточуючого нас середовища та фахово вирішувати всі наболілі проблеми.
Інколи в окремих зелених «природолюбів» побутує хибна думка, що тільки мисливці і процес полювання впливає на чисельність звірів та птахів. Насправді крім справжніх мисливців, є ще й добре озброєні, технічно забезпечені в переважній більшості самодостатні ділки, які вміло роблять вигляд, що вони мисливці. Власне через таких озброєних злочинців і викривляється суспільна думка про мисливців та полювання в цілому. Крім цього в суспільстві є горстка людей вічно невдоволених. Вони використовують будь-яку ситуацію в свою користь, застосовують піар-технологію тільки для того, щоб когось звинуватити в його професійній діяльності, намагаються формувати негативну суспільну думку і при цьому самі залишаються на виду у суспільства не зробивши для нього ані для довкілля нічого корисного.
А загалом боляче коли до їхньої думки прислуховується частина суспільства, а не до думки науковців та спеціалістів за фахом.
Начальник відділу охорони, захисту
лісу та мисливського господарства В. Бурмас
Львівського ОУЛМГ
