Як вирощують саджанці в Рава-Руському лісгоспі.
Зміна кадрів – процес тонкий, і правило нової мітли, яка по-новому мете, в даному випадку не завжди підходить, тим паче, коли перед наступником працював чоловік сумлінний, люблячий свою професію, з неабияким досвідом.
Напевно, саме про це розмірковував директор ДП «Рава-Руське лісове господарство» Антон Косовський, коли замість Михайла Музики, який виходив на заслужений відпочинок, призначав на посаду головного лісничого лісгоспу Тараса Чіхрака. На думку директора, у напрямках виробничого ритму підприємства, загалом, нічого ламати непотрібно було, хіба лише ще більше підсилити свіжою енергетикою окремі сегменти в його діяльності.
Стосувалося це й тепличного господарства, вирощування сіянців.
Воно, звісно, на Львівщині є потужний, відомий на всю Україну, з високим, за останнім словом прогресу, технологічним обладнанням насіннєвий центр, і за садивний матеріал можна було б не хвилюватися. Але… В нинішніх непростих умовах, коли на економічну стабільність важким тягарем накладається війна з російським окупантом, коли на закупівлю саджанців коштів може, – не дай, Господи, – забракнути, добре мати й власні запаси.
– Отже, з карт-бланшем від директора лісгоспу, який вважає посаду головного лісничого правою рукою керівника з лісовідтворення, – зізнається Тарас Чіхрак, – можна було засукувати рукави і братися до діла – вирощувати якісний садивний матеріал і відповідно плекати стійкі, надійні деревостани.
Звісно, що на рішення впливали й висновки науковців, з якими тісно співпрацюють лісівники області. Професор кафедри лісових культур і лісової селекції Національного лісотехнічного університету у Львові Юрій Дебринюк пояснює: садивний матеріал, що вирощений в конкретному лісгоспі, в ньому й найкраще приживається, бо уже пристосований до конкретних рослинних умов.
У ДП «Рава-Руський лісгосп», який завдяки вмілому керівництву останнім часом прогресує і міцно закріпився на Львівщині, взяли курс на вирощування сіянців із закритою кореневою системою, тобто на суттєве збільшення їх частки. Потреба лісгоспу – 400 тисяч штук сіянців сосни звичайної. Господарство забезпечить себе високоякісним матеріалом головної лісотвірної породи.
…З Тарасом Чіхраком відвідали кілька лісництв. У Річківському тягнуться вгору 300 тисяч сіянців із закритою кореневою системою. Сосна звичайна, модрина, дугласія… А 50 тисяч штук із них становлять сіянці дуба звичайного.
Про дуба Тарас Чіхрак може говорити без кінця. Може навіть вступати в дискусію з науковцями, зокрема тими, які стверджують, що він є головною, чи принаймні має виступати такою, породою в лісі. В умовах Малого Полісся, твердить головний лісничий, дуб звичайний «працює» як порода підгінна, супутня і, звісно, така, що збагачує ґрунти.
Вирощування сіянців дуба із закритою кореневою системою набагато ефективніше, аніж при відкритій. Дуб має величезний корінь. Сіянець, висотою 20–30 сантиметрів під землею ховає до двох і більше його метрів. Коли пересаджувати дворічку з розсадника в ліс, губиться, тобто лишається в землі, до 60 відсотків кореневища. Очевидно, що в промислових умовах, де йдеться про тисячі деревець, їх не всі одночасно вдасться зразу пересадити. Відбувається обвітрення коріння, воно втрачає вологу.
Головний лісничий детально розповідає й про те, як опрацьовують касети з сіянцями. В комірку висівають дві-три зернини. При сходах зайві забирають. Вищипати зайвину легше, аніж пізніше пересіювати, коли б насіння не проклюнулося.
– Існує три сотні причин хвороб дуба, – продовжує Тарас Чіхрак. – Та основна проблема, – вважає він, – кліматичні зміни, зокрема, зниження рівня ґрунтових вод.
Зрештою, це стосується не лише дуба. На два метри занурюється корінням у землю сосна. А вода опускається на три!
Та на природні умови лісівники не впливають. А ось якісні саджанці виростити для лісу – інша справа.
Антон Косовський, який є великим прихильником вирощування сіянців із закритою кореневою системою, наголошує, що на даний момент лісівники ДП «Рава-Руський лісгосп» звертають особливу увагу на високопродуктивні породи – дугласію, модрину європейську та ялицю гігантську і планують створювати лісові культури плантаційного типу даних порід і таким чином створювати запас насіння та садивного матеріалу в закритій кореневій системі.
Над цим і ворожить постійно головний лісничий Тарас Чіхрак, активно підтримуваний директором.
Хоча, звісно, коло його посадових обов’язків надзвичайно широке. Та й з науковцями він не лише дискутує, а й тісно співпрацює з вченими Національного університету біоресурсів і природокористування України, ВСП Технологічним фаховим коледжем НЛТУ України і Національного лісотехнічного університету у Львові. І з уже згадуваним Юрієм Дебринюком, і з відомим світилом науки Григорієм Криницьким, і з кафедри лісівництва Володимиром Крамарцем, професором Мирославою Сорокою.
Ігор ТАБІНСЬКИЙ,
фото автора,
Газета “Природа і суспільство”
