Волонтерська «парафія» лісівника

3 листопада 2022р, ЗМІ про нас. Прес-служба

Як лісничий став волонтером.

Микола Музика – головний лісничий, який пропрацював у Рава-Руському лісгоспі чотири десятки літ. Цей своєрідний сімейний рекорд нині побиває його син Михайло. «Кубомаса» лісових асоціацій при ближчому знайомстві з молодшим Музикою, зізнатися, зашкалює.

З’явився Михайло Музика на білий світ у селі, яке має чисту лісову назву – Забір’я. З північного боку воно оточене лісом, який в основному складається з сосни, дуба, берези, горобини, у вологих місцях зрідка росте вільха. Звідси й урочища, з якими близько познайомився ще в дитинстві – Берізник, Соснина, Дубрівка, Тополі.

Збирав чорниці, малину, ожину, гриби. Поблизу Забір’я, у бору, стрічав зайців, лисиць, козуль, лосів і, моторошно згадувати, диких кабанів.

Загадкова романтика лісу змалечку всотувалася в його свідомість. Поступово, впевнено й методично. Після школи факультет лісового господарства Національного лісотехнічного інституту у Львові (нині університет), звісно, не був випадковістю. Михайло Музика на очах мужнів і щораз більше розумів: ліс – це й складна промислова галузь, важливий суб’єкт екологічної системи.

Після закінчення вишу молодий спеціаліст повернувся до Річківського лісництва. Трудився майстром лісу, помічником лісничого.

Далі була ще одна кар’єрна сходинка – лісничий Немирівського лісництва. І згодом – 27 років Михайло Музика працював головним лісничим ДП «Рава-Руський лісгосп», аж до виходу на пенсію.

Та виходу на пенсію, в його класичному розумінні, звісно, не було. Досвід лісівника, який пройшов на підприємстві всі ступені росту, стає в нагоді й нині – в ролі начальника відділу лісового господарства.

Нинішні пріоритети Михайла Миколайовича – створення здорових лісів, збільшення середніх запасів деревини на гектарі площі, а також нарощування обсягів цінних порід – дубових, букових насаджень…

Та є ще один пріоритет, пов’язаний з агресивним вторгненням імперської РФ на територію України. За десятиліття роботи на прикордонному підприємстві Михайло Музика обзавівся численними друзями в лісових галузях Польщі, Німеччини, Словаччини, Чехії.

Починаючи з перших днів війни, українському ветеранові лісу почали телефонувати побратими з Кросно, Любліна, Томашова. Тамтешні директори підприємств, вище керівництво, зокрема, начальник управління лісів Кросно Марек Марецький, Любліна – Зигмунд Бира, знайомі лісничі пропонували гуманітарну допомогу – ліки, продукти, засоби гігієни, обігрівачі для пункту біженців, оперативно створеного перед кордоном.

Все це потрібно було чимскоріш забирати з території Польщі. Михайло Музика підходив для цього якнайкраще, йому, пенсіонерові, дозволялося без проблем перетинати лінію кордону.

Дотичний лісівник і до організації та перевезення понад тисячі «рюкзаків допомоги» для лісової охорони з території Польщі, і до трьох траншів джипів для українського війська від польських побратимів, і до сотень ліжок із повним комплектом для польових шпиталів із Німеччини.

– Днями, – зауважує Михайло Миколайович, – очікуємо четвертий транш польських автомобілів підвищеної прохідності.

Та дзвінки лунали не лише із-за кордону. Лісівники зі сходу, центру України просили прилаштувати хоч десь власні сім’ї, малолітніх дітей. І тут знову в нагоді ставали давні зв’язки з польськими, словацькими побратимами, прихистки, організовані на лісгоспах Карпат.

Михайло Музика щодо своєї волонтерської «парафії» не надто багатослівний. Побоюється, аби його допомога не була сприйнята, як вихваляння. Робив, що міг. Мабуть, так чинив би кожен нормальний чоловік.

Лісівник виявився більш говірливим, коли на одній з лісових галявин розмовляли про сучасний стан ведення господарства крізь призму західного досвіду. Наголошував на необхідності об’єктивного підходу до оцінки роботи галузі. Найбільш поширене звинувачення, що кидається в очі лісівникам – у нещадному вирубуванні лісів. Так, рубають, але й відновлюють, переходять на рубки переформування. Скажімо, у тій же Польщі, галузь працює куди більш інтенсивно. Томашівське надлісництво з площею у 18 тисяч гектарів лісу за рік рубає 130 тисяч кубічних метрів деревини, в середньому втричі більше, аніж Рава-Руський лісгосп.

Лісівник спіймав зором невисокий дубок та й злагіднів на обличчі. Що може бути приємнішого, ніж посадити його кілька десятків років тому тридцяти сантиметровим пагінцем і бачити нині, як він поволі розростається ввись і вшир, сягає мало не метра.

Неподалік виднівся дуб набагато старший, з розлогою, подібною до пірамідального шатра, кроною, могутнім, у кілька обхватів, стовбуром. Його теж садив якийсь лісівник. Дуб розмірено погойдував на легкому вітрі кострубатим гіллям. Колись гладенька кора з сірої стала темнішою, погрубіла, вкрилася тріщинами. Листя з помаранчевого та яскраво-червоного віддавало ближчою до коричневої барви.

Три-чотири десятки років для дуба, звісно – не вік, він тягнеться вгору по сантиметрові за рік. Але згодом велич і потуга вражають.

Звичайна часова карусель зі своєю невпинною тенденцією і закономірністю.

Дотична вона й до Михайла Музики. Зморшки з плином літ скибками орють чоло, пальці рук стають вузлуватими, проте в душі – та ж любов до лісу, щемкий трепет при його згадці, а за плечима – густа, як військова маскувальна сітка, мережа неоціненного досвіду.

Ігор ТАБІНСЬКИЙ,
фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”

https://ekoinform.com.ua/?p=16659

 

Global Options

Оголошення
Ключові слова
Де так як купити дрова паливні на Львівщині

Зелена країна

Ми у Facebook

Розпорядження від 01.12.2015р. N18

Платформа Дія

Відео

Новини Управління