Коли перспективу визначаєш сам

28 листопада 2022р, ЗМІ про нас. Прес-служба

Про молоді кадри успішного лісництва.

Відокремлений виробничий підрозділ «Надлісництво Буськ», що в підпорядкуванні ДП «Радехівське лісомисливське господарство», розташоване в зоні Малого Полісся. Основною деревною породою тут є сосна. У лісовому фонді підприємства хвойні насадження (сосна, модрина) становлять майже половину (з 3472 га) площі. З 24 типів лісу, які виявлені тут, найбільш поширеними є грабово-дубово-соснові та грабово-соснові.

Віковий аналіз лісових площ, у тому числі, із залученням авторитетних науковців, показує, що процес продукування деревини потребує інтенсифікації. Варто сказати, що підприємство має для цього значні потенційні можливості: лісові насадження відзначаються високим класом бонітету. Так, площі з перевагою сосни звичайної першого і вище класів займають 90 відсотків.

Наскільки важливе значення лісівники підприємства надають відбору постійних лісових ділянок, генетичних резерватів сосни звичайної і дуба звичайного, плюсових дерев, можна детально довідатися з Практичних рекомендацій «Селекційна інвентаризація об’єктів постійної лісонасінної бази ДП «Буське лісове господарство» та шляхи відтворення генетичних ресурсів основних лісотвірних порід», виданих окремою книжкою минулого року, авторами яких є науковець Національного лісотехнічного університету – професор кафедри лісових культур і лісової селекції, доктор сільськогосподарських наук Юрій Дебринюк, директор на той час «ДП «Буське лісове господарство» (нині в результаті реформи «Надлісництво Буськ» у складі Радехівського лісгоспу) Микола Яворський та головний лісничий Ігор М’якуш.

Зазначені автори – оптимальне поєднання наукових досягнень з практичним досвідом. Такий «сплав» завжди приводив до успіху. Це, сказати б, перевірено самою, пробачте за тавтологію, практикою.

– Звісно, що успіх буде й тепер, – переконані і лісничий Грабівського лісництва Леонтій Драпак, і його помічник Дмитро Вовк.

 

На ділянці доповнення лісничий Грабівського лісництва Леонтій Драпак
з помічником Дмитром Вовком при огляді лісокультурної площі

Та очевидно, що вирощування лісу – процес тривалий, і кінцевого результату доведеться чекати десятки літ.

Ось навесні у 38 кварталі Грабівського заліснювали ділянку № 3 після зрубу у 2021 році – гектар площі. Чотири ряди сосни, два – дуба. В кожну десяту лунку – йшла модрина.

«Все, як книжка пише!», – стверджували в один голос відповідальні молоді лісівники і почергово, з голови, «видавали» статистику: посаджено 5710 штук саджанців, з них 3600 – сосни.

Далі розповіли, що в такому товаристві модрина почувається добре, підріст у середньому становить 25–30 сантиметрів.

А щодо того ж таки тривалого процесу: стиглість модрини – 50–60 років, сосни – 80.

– Це, скоріш за все, дар уже наступним поколінням лісівників, – зазначає Леонтій Драпак. – А ми слідкуватимемо за результатами проміжними, приростом лісу, з доглядом, доповненнями, санітарними заходами.

Сам лісничий – родом з Тернопільщини. Закінчив Кременецький лісотехнічний коледж. Працював у тамтешніх лісгоспах – єгерем, лісником, майстром лісу, помічником лісничого.

На Львівщині два роки був лісничим у Незнанівському лісництві і ось уже два роки у Грабівському.

Певний досвід, звісно, набуто. Та нині Леонтій Драпак поповнює ще й знання – заочно у Національному лісотехнічному університеті.

Коли прийшов у Грабівське лісництво, всерйоз взявся за безпеку деревостану.

На Тернопільщині мав справу з листяним лісом, де ймовірність пожежі менша. А от хвоя до вогню вкрай уразлива, легкозаймиста, тут усе вирішують секунди. Тож першим ділом обладнав три (по три кубометри води) бочки, які чіпляють до трактора. До бочок під’єднані мотопомпи зі шлангами і пожежними рукавами.

Такий агрегат має перевагу навіть над пожежним автомобілем, бо в лісництві є місця, де він просто не «проб’ється», а трактор – дасть раду.

Цього року, як не прикро, мав місце «спалах» у 7 кварталі. Дим оперативно зафіксував інженер з охорони і захисту лісу Тарас Феденишин. На щастя, пожежу ліквідували з мінімальними втратами.

А бочки з водою зосереджені в найбільш небезпечних місцях – у районі Гути, Яблунівки, Полоничної.

Також є в лісництві опорний протипожежний пункт, рації – на випадок, якби, не дай Боже, пропав мобільний зв’язок.

Пожежна безпека – важливий, але далеко не єдиний напрямок у роботі Леонтія Драпака. В полі його постійного зору і обов’язків і мережа тимчасових лісових розсадників (загальна площа – 0,4 гектара), і насіння (минулого року його зібрали і віддали на переробку в лісовий селекційно-насіннєвий центр у Брюховичах одну тонну), і, звісно, понад два десятки плюсових дерев сосни звичайної, які є гордістю не лише лісництва, Львівщини, а й України.

Не випадково, напевне, мер Буська Ростислав Сліпець вручив Леонтієві Драпакові Кубок кращого молодого лісівника району, а Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України за багаторічну сумлінну працю в галузі, вагомий внесок у розвиток та підвищення ефективності лісогосподарського виробництва, високу професійну майстерність відзначило Подякою з нагоди Дня працівника лісу.

На відміну від лісничого Леонтія Драпака, основний стаж у лісовій галузі якого припав на Тернопільщину, частково Київщину (Святошинське лісництво), його помічник Дмитро Вовк, як кажуть, з діда-прадіда місцевий, з Яблунівки. Батько, Любомир Вовк, працює в лісовій галузі водієм, тож не раз і не два брав ще дітвака-юнака з собою. Звісно, що хлопець знає чи не всі тут стежки-дороги. Знає і лісівників. Таким чином, коли прийшов у лісництво півтора роки тому після закінчення Національного лісотехнічного університету, прийняли, як свого.

Дмитро Вовк – поки що бакалавр. Та вже заочно взявся за магістратуру. Наприкінці листопада – сесія. Це значить, що два тижні з робочого ритму випаде.

Випаде не лише у нього, а й у Леонтія Драпака. Когось на їхнє місце, звісно, призначать, але й самі лісівники також знаходитимуть якесь сесійне «вікно», аби бути в курсі ритму лісництва, робочого графіку колективу з одного старшого майстра, чотирьох лісників і двох лісокультурниць.

У житті помічника лісничого Дмитра Вовка нинішня осінь почала другий річний кругообіг. Сюди на роботу прийшов у червні 2021-го. Друге коло «осені – весни» дається легше. Отримано перший практичний досвід – восени 2021-го і навесні 2022-го.

Недавно здійснено інвентаризацію культур на 25 гектарах. Потрібне доповнення, оскільки нинішнє літо було скупе на опади. Пригадує, минулорічні калюжі, рівчаки світилися на сонці дзеркалами води. Нині від неї не лишилося й сліду.

Дмитрові Вовку – 23-й рік. Дещо старший від нього Леонтій Драпак. Та обидва ще, як зазначалося, студенти-заочники.

Можна висловитися й по-іншому. Вони – молоді кадри, сповнені енергії, ентузіазму, бажання проявити себе, показати результат.

– Якраз такі нам потрібні, – категоричний у своїх переконаннях директор Радехівського лісгоспу Степан Данькевич, який жодним чином не сковує рвійної ініціативи перспективних працівників і при тому зізнається, що й сам, і разом з Миколою Яворським часто відвідують Грабівське. Звісно, не для того, аби дати «прочухана» молодій «зелені», а щоб заохотити, морально підтримати, відзначити охайне (це треба бачити) лісництво.

За ними – майбутнє лісової галузі, яка щораз, то більше покладається на ефективний сплав науки і практичного досвіду.

Ігор ТАБІНСЬКИЙ,
фото автора,
Газета “Природа і суспільство”

https://ekoinform.com.ua/?p=16813

Global Options

Оголошення
Ключові слова
Де так як купити дрова паливні на Львівщині

Зелена країна

Ми у Facebook

Розпорядження від 01.12.2015р. N18

Платформа Дія

Відео

Новини Управління