Як лісівники допомагають українській армії.
Українське військо нині, в час війни з російським агресором, якому успішно протистоїть на всіх фронтах, крок за кроком звільняючи від окупанта нашу територію, користується надзвичайною любов’ю серед народу. Це видно потому, як зустрічає своїх визволителів люд, який скуштував російської «цивілізації»; потому, якого масштабу набрав розгалужений в Україні, та й в Європі й світі, волонтерський рух; потому, як уся країна перейнялася долею української армії.
Стосунки лісівників Львівщини з українським військом – окрема багатогранна тема, висвітлення якої могло б зайняти товстий фоліант. Тут лише зазначимо, що з початком повномасштабного вторгнення імперської Росії на територію України вони сягнули свого, сказати б, апогею.
Якщо до 24 лютого працівники лісової галузі допомагали військовим в основному деревиною, для облаштування захисних редутів, дровами (загалом, на потреби армії від львівських лісівників надійшло 10,8 тисячі лісоматеріалів), то з початком війни, реальних бойових дій, взяли на себе й гуманітарну складову, патріотичну волонтерську місію. Колективам лісгоспів ніхто не забороняє проявляти свою громадянську позицію і брати на свої плечі функцію посильної допомоги бійцям, військовим частинам, які у фронтових умовах потребують у достатній кількості й автомобілів підвищеної прохідності для оперативного маневру, і касок та бронежилетів, і медикаментів та засобів гігієни, і калорійного харчу…
У такий нелегкий час випробувань серед лісівників з’явилося чимало ініціатив. Скажімо, лісгоспи Львівської області, всі без винятку, вирішили за власні кошти придбати для окремих армійських підрозділів необхідні автомобілі.
Пожвавилася й набрала нових імпульсів співпраця львівських лісівників із партнерами з-за кордону – Польщі, Словаччини…
Зокрема завдяки польським побратимам на фронт, окрім 10 львівських, поїхала воювати ще ціла колона з 49 позашляховиків.
Воюють і десятки дронів, тепловізорів, тактичних рюкзаків, які придбали, організували, задонатили лісівники області.
Очевидно, що численні ниті гуманітарної кампанії сходяться до керівництва обласного управління лісового та мисливського господарства, його начальника Анатолія Дейнеки. Та залучені до неї всі – від першого заступника, головного лісничого управління Ярослава Целеня, на рахунку якого чимало відряджень, у тому числі закордонних, де поруч із виробничими питаннями вирішувалися й гуманітарні, – до директорів лісгоспів, лісничих, рядових працівників, які збирали цілющі трави, ягоди і формували запашні чаї, пекли пиріжки, ліпили вареники…
Тому керівництво управління області активно підтримало й загальноукраїнську акцію «З теплом до армії!».
Нинішня зима, в умовах війни з російським окупантом, який націлився на об’єкти нашої інфраструктури, обіцяє бути нелегкою. Хоча синоптики прогнозують, що цього року генерала Мороза можна було б понизити й до майора, – в тому розумінні, що надто лютим, на відміну від дикої північно-східної орди, він не буде, тим не менше, холод та морозець нишпорять окопами на лініях фронту.
А там – наші воїни, захисники.
Як знаємо з оперативних зведень ЗСУ, воюють вони успішно, звільняють окуповані території, чинять шалений опір окупантам на кожному клаптику української землі…
Та в умовах війни надзвичайно важливим є тил. На цьому «фронті» також потрібна неабияка активність. Якраз її і проявляють лісівники області.
На відміну від інших регіонів, львів’яни тут мають свої переваги. Найперше – Карпатський регіон багатий на розмаїті трави, ягоди, з яких місцеві лісгоспи виготовляють ароматні чаї. Окрім цілющих властивостей, вони чудово виконують «зігрівальну» функцію у зимовий період.
Директор НПП «Сколівські Бескиди» Василь Приндак розповідає, що днями з його підприємства до однієї з військових частин на фронт поїхав автомобіль Нісан Терано для вояків. Очевидно, не порожній, а завантажений під саму зав’язку теплими речами, розмаїтими чаями з ожини, малини, чорниці, трав’яними… Це подарунок частині, в якій добровольцем воює слюсар підприємства Михайло Фольтин.
До чаїв лісничий Приполонинного лісництва Олексій Вовкунович додав кілька кілограмів меду з власної пасіки. А працівники Крушельницького лісництва, яке очолює Сергій Масендич, зібрали для вояків банки консервованих грибів. Поїхали від «Сколівських Бескидів» на фронт і спальні мішки, і білизна…
Але й це ще не все.
Напередодні у трьох школах Сколівської, Славської та Козівської громад завершився конкурс на кращу Різдвяну іграшку для українських вояків.
– Дитяче тепло там, на фронті, також потрібне, – підкреслив Василь Приндак.
Кожна школа відібрала кращі іграшки – мініатюрні ялиночки, віночки, ангелики, малюнки на дереві, вишивки, гірлянди і представила їх на суд журі. Ті відібрали близько 200 кращих конкурсних робіт. На другому поверсі адміністративної будівлі, у просторому коридорі, розмістили стенд із ними. Далі частину витворів дитячого мистецтва повіз на фронт уже згадуваний Михайло Фольтин, а частина буде виставлена на аукціоні (до нього доєднається Благодійний фонд «Карітас») і кошти передадуть на потреби ЗСУ.
Конкурсом разом з відділами освіти трьох громад опікувався заступник директора парку Василь Бандерич, а також фахівці з екологічної освіти – Оксана Федишин, Іванна Іваникович, Оксана Калинів…
Друга перевага лісівників Львівщини у тому, що вони, як прикордонна територія, тісно співпрацюють з побратимами з Польщі. А ті постійно передають воякам через львів’ян гуманітарну допомогу: позашляховики, ліки, продукти…
Нещодавно надійшли комплекти теплого одягу, взуття, білизни… Від Регіональної дирекції державних лісів у Кросно прибули вже дві партії: перша – 300 комплектів для військових ЗСУ містять тепле взуття, шапки, шкарпетки, термобілизну тощо; друга – не менш вагома.
Окрім того, для передачі воякам отримано чергові «рюкзаки допомоги».
– Лісові ягоди, мед, плоди з Бескидів – справжнє джерело корисних природних вітамінів, – додасть сили воїнам, щоб подолати ворога, – наголосив Анатолій Дейнека, – чаї у негоду зігріють та зміцнять захисників, теплі речі знадобляться на фронті в бліндажах та окопах…
Керівника управління підтримує Ярослав Целень.
– Комплекти теплого одягу, спальні мішки, подушки, буржуйки, павербанки, трав’яні чаї, мед… усе придасться бійцям в окопах, – каже він і розповідає, що лісівники Львівщини продовжать передавати захисникам України допомогу. В тому числі й ту, яка регулярно надходить від польських побратимів лісової галузі.
До акції самостійно долучаються й окремі державні лісові господарства. Вище вже йшлося про допомогу НПП «Сколівські Бескиди».
Надійшла вона і з ДП «Рава-Руське лісове господарство». Тамтешні лісівники передали 100 комплектів теплого одягу 59 Окремій мотопіхотній бригаді ім. Якова Гандзюка, 93 ОМБР, 53 ОСБ та ще одній з військових частин. У комплектах – тепле взуття, шапки, шкарпетки, рукавиці, термобілизна. Окрім того, військовим передали 14 рюкзаків, 10 зимових форм, павербанки. Лісгосп доволі тісно переплетений з українським військом, з окремими його бригадами, військовими частинами.
Вже в час війни в його Музеї природи з’явилися незвичні експонати – два уламки розірваного снаряда і розписане автографами хоробрих бійців бойове знамено 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Збройних Сил України.
– Як бачимо, війна з російським агресором «відзначилася» й тут, – пояснює директор лісгоспу Антон Косовський і провадить довгу розмову про те, як господарство, попри звичну виробничу діяльність, підняло на щит в умовах воєнного стану також гуманітарну складову: йдеться, звісно, про волонтерський рух та роботу з переселенцями, яких у прикордонному регіоні тисячі.
«Відзначилася» війна й тим, що шість працівників підприємства – лісничий Яворівського лісництва Ігор Киселик, помічники лісничого у Рава-Руському та Потелицькому лісництвах Юрій та Степан Домініки, охоронець нижнього складу Степан Нечай, слюсар гаража Микола Труфимчук та майстер лісу Шклівського лісництва Роман Гусак змушені були полишити свої мирні обов’язки і зі зброєю в руках податися на фронт. Роман Гусак був поранений, вилікувався і знову повернувся на фронт.
Очевидно, що лісівники підприємства не можуть залишити своїх підопічних без уваги, і чи не кожних два тижні навідуються до них із «подарунками».
Робити їм це не важко, бо ще з 2021 року в Раві-Руській за ініціативи Антона Косовського була створена громадська організація «Гуманітарний фронт», яка допомагала бійцям Сил спеціальних операцій – амуніцією, засобами гігієни, смаколиками до різних свят.
Тобто логістика, збір гуманітарної допомоги, доставка її за потрібними адресами – все налагоджено якнайкраще. В орбіті громадської організації залучено й чимало лісівників. Окрім директора, на «гуманітарному фронті» працює, зокрема, з біженцями, провідний інженер з охорони лісу Василь Галань, активно долучається голова профспілкової організації підприємства Володимир Панечко, також працівниця лісу, – дуже смачно куховарить, – Ганна Макар.
Антон Косовський сипле іменами та прізвищами фермерів, директорів та завучів шкіл, лікарів, волонтерів, пов’язаних з церквою, які так чи інакше співпрацюють, долучаються до благодійності: від бронежилетів, тепловізорів, маскувальних сіток і берців, до сала, вареників, пиріжків і виготовлення оберегів для воїнів. Тут і вчителька Волицької школи Наталія Лозинська, і ендоскопіст із «Медичного центру Святої Параскеви» Ганна Гула, і керівниця ГО «Волонтерський центр «Покрова» Людмила Урсул, і барбер зі Львова Володимир Сухенко, і директор Народного дому Волиці Галина Суходольська, і директор місцевого дитсадка Надія Тимків, і волонтерка ще з часів Майдану Наталія Вовк… Активно долучаються мешканці громад Потелича, Річок, Забір’я та інших.
Дуже часто староста села Волиця Євгенія Сідельник разом з учителями Наталією Лозинською, Іванною Гмерницькою та Галиною Іванусою, технічним працівником, пересилають нашим бійцям смаколики і не тільки, які готують мешканці округи…
Із захопленням розповідає директор лісгоспу про голову «Гуманітарного фронту» Анатолія Ревуцького. Досвідчений кадровий військовик, учасник АТО під Волновахою, Маріуполем, Новотроїцьким. Нині – пенсіонер, але сидіти, склавши руки, коли на країну напав російський окупант, не має права. Заступником Анатолія Ревуцького – Андрій Процик, механік лісгоспу. До речі, також, як і голова «Гуманітарного фронту» – військовий пенсіонер, має досвід миротворчих місій в Югославії, Лівані, Іраку. І чудово розуміється на потребах бійців під час бойових дій. Своїм транспортом перевозив сотні тонн допомоги.
Окрема розповідь про Михайла Музику. Лісівник із 40-річним стажем, він уже, попрацювавши чотири десятки літ у лісовій галузі, 27 з них, аж до виходу на пенсію, був головним лісничим ДП «Рава-Руський лісгосп», міг би собі спокійно, як кажуть, почивати на лаврах.
Та виходу на пенсію, в його класичному розумінні, звісно, не було. Досвід лісівника, стає в нагоді й зараз – у ролі начальника відділу лісового господарства.
Нинішні пріоритети Михайла Музики – створення здорових лісів, збільшення середніх запасів деревини на гектарі площі, а також нарощування обсягів цінних порід – дубових, букових насаджень.
Та є ще один пріоритет, пов’язаний з агресивним вторгненням РФ на територію України. За десятиліття роботи на прикордонному підприємстві Михайло Музика обзавівся численними друзями в лісових галузях Польщі, Німеччини, Словаччини, Чехії… Починаючи з перших днів війни, українському ветеранові лісу почали телефонувати побратими з Кросно, Любліна, Томашова… Тамтешні директори підприємств, вище керівництво, зокрема, начальник управління лісів Кросно Марек Марецький, Любліна – Зигмунд Бира, знайомі лісничі пропонували гуманітарну допомогу. Все це потрібно було чимскоріш забирати з території Польщі. Михайло Музика підходив для цього якнайкраще, йому, пенсіонерові, дозволялося без проблем перетинати лінію кордону.
Дотичний лісівник і до організації та перевезення понад тисячі «рюкзаків допомоги» з території Польщі, і до трьох траншів позашляховиків для українського війська від польських побратимів, і до сотень ліжок із повним комплектом для польових шпиталів з Німеччини…
Загалом, у громадській організації до шести десятків членів. Кожен має свої обов’язки. В основному активісти зосереджені на зборі необхідних для фронту речей.
Не про всі деталі допомоги лісівників Львівщини розкажеш в одній статті. Та й мета її інша – показати наскільки глибоко вони перейнялися питаннями допомоги українській армії.
Гадаємо, що всі ці добрі справи лісівників в умовах агресії РФ, у час, коли нам потрібна максимальна єдність і згуртованість суспільства, мають значною мірою знівелювати ті рештки недовіри суспільства до лісівників, які час від часу виставляються «перукарями» лісів, які безбожно «стрижуть», бездумно експлуатують… Цей негативний образ повинен нині поквапливо розчинитися у річках та озерах добрих справ трудівників лісової галузі.
А щодо тепла…
Воно буває різне. Зігріти людину можна чашкою гарячого чаю з лісових трав, ягід… Можна комплектом зимового одягу та взуття. А можна … теплом власного серця! Хочеться, аби наші бійці, наші мужні воїни мали все це і тоді, будьмо певні, нас чекатиме жадана перемога!
Ігор ТАБІНСЬКИЙ,
фото автора
“Лісовий і мисливський журнал”
