Із січня 2019 року лісова промисловість України перейшла на європейські стандарти класифікації та вимірювання лісо та пилопродукції.
У них суттєво змінені підходи до визначення розмірноякісних характеристик лісо та пиломатеріалів. Якщо раніше ділова деревина (лісоматеріали круглі) в Україні розподілялася на три сорти (І, ІІ, ІІІ) та мала низку сортиментів за їх призначенням, то з 2019 року – розподіляється на чотири класи якості (A, B, C, D), як і в європейських країнах, з відсутнім визначенням їх напрямку використання.
Нові національні стандарти, гармонізовані з європейськими, розроблялися Технічним комітетом України зі стандартизації лісових ресурсів ТК 18 «Лісові ресурси» та затверджувалися ДП «Український науководосліднийі навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості».
Принцип класифікації за європейською системою стандартизації лісоматеріалів круглих не базується на призначенні сортиментів, а в основі його – показники розміру та якості колод; більший діаметр і мінімальний вміст вад деревини за встановленого приросту – вищий клас якості:
- до класу якості А прийнято відносити лісоматеріали найвищого класу якості, які у більшості походять з нижньої частини колоди, із чистою деревиною або з незначними вадами, які не обмежують її використання;
- до класу якості В прийнято відносити лісоматеріали середнього класу якості, без особливих вимог до чистої деревини та сучками у межах середнього значення для кожної породи;
- до класу якості С прийнято відносити лісоматеріали нижче середнього класу якості, в яких дозволяються ті вади, які не значно знижують природні властивості деревини, як матеріалу;
- до класу якості D має бути віднесено лісоматеріали, що не задовольняють жодному з класів якості А, B, C, але з яких ще може бути отримано пиломатеріали для подальшого використання;
- всі інші лісоматеріали круглі, з яких неможливе отримання пиломатеріалів для загального використання, класифікуються, як:
а) деревина дров’яна для промислового використання, довжиною 2,0-4,0 метри (виробництва трісок технологічних чи паливного призначення, розколювання на паливну деревину тощо);
б) деревина дров’яна для непромислового використання, довжиною до 2,0 метрів (може бути реалізована фізичним і юридичним особам як паливо).
Заступник голови ТК18 Наталія Марченко – кандидат технічних наук, доцент кафедри та дизайну виробів з деревини ННІЛіСПГ НУБіП України, експертдорадник з питань технології деревообробки та лісового товарознавства, провідний аудитор із сертифікації за системою FSC звертає увагу на те, що існують європейські стандарти на лісоматеріали наступних порід – бук і дуб, сосна, ялина, ялиця, модрина, тополя, тис. Однак, немає нормативів класифікації колод із деревини берези, вільхи, граба, акації, осики, липи, черешні тощо. Європейці зазначають, що вони мають дуже незначну кількість деревини з таких порід, а її класифікацію виконують за найбільш наближеним стандартом – наприклад, за нормативами на тополю визначають якість колод з осики, вільхи тощо...
В Україні подібна класифікація неможлива – виникне ціла низка спірних питань. З європейського досвіду стає зрозумілим, що європейські стандарти мають достатньо ємку класифікацію, в межах якої прийнято поділяти лісосировину національними нормативними документами на підкласи, для полегшення її відокремлення.
«Ми провели розширені консультації з деякими європейськими експертами та виробниками, взяли пакети австрійських, британських, німецьких, польських, румунських національних нормативних документів і зрозуміли, що в цих країнах додатково існують національні стандарти і технічні регламенти, якими уточнюються (конкретизуються) вимоги щодо класифікації лісо і пилопродукції. Тобто всі європейські країни приймають стандарти (EN) методом IDT, проте у них не забороняється розробка і впровадження власних технічних регламентів, що роз’яснюють і деталізують стандарти EN. Оскільки Закон України «Про стандартизацію» № 1315VII від 05.06.2014 р. встановив прийняття Європейських стандартів в Україні методом ідентичного перекладу, без внесення національних приміток, ми також пішли шляхом європейської практики – розроблення додаткових Технічних умов України, якими встановлюються вимоги до класифікації тих видів лісопродукції, що не регламентовані пакетами EN та ТУ, якими конкретизуються вимоги до класифікації різних груп лісопродукції», - зазначила Наталія Марченко.
За її словами, із переходом на систему європейської стандартизації лісопродукції знімуться питання й надлишковий контроль за реалізацією деревини і продукції з неї з боку цілої низки контрольних органів країни, які через недоліки у системі стандартизації мали претензії до лісгоспів та деревообробних підприємств.
Зазначимо, що перехід на національні стандарти, гармонізовані з європейськими, передбачено постановою Уряду «Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України» від 09.12.2014 року №695 та у відповідності до наказу державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 14.12.2015 року №184.
Перехід до нової стандартизації зумовлений розвитком нових технологій переробки деревини та євроінтеграційними процесами в лісовій галузі України.
