Україна є стороною Паризької угоди, підготовленої в межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) з метою регулювання заходів зі зменшення викидів парникових газів (ПГ), починаючи з 2020 р. Вона має замінити Кіотський протокол і підсилити впровадження РКЗК ООН шляхом:
- утримання зростання середньої світової температури на рівні значно нижче +2 °C від доіндустріальнихрівнів та спрямовування зусиль на обмеження зростання температури до +1,5 °C від доіндустріальних рівнів, оскільки це значно зменшить ризики зміни клімату;
- збільшення здатності адаптуватися до негативних впливів зміни клімату, підтримки протидій змінам клімату, забезпечення низьковуглецевого розвитку;
- гармонізації фінансових потоків з пріоритетами низьковуглецевого розвитку та протидій змінам клімату.
Повноважні українські представники підписали Паризьку угоду 22 квітня 2016 року в м. Нью-Йорк, Верховна Рада України її ратифікувала 14 липня 2016 року, а 1 серпня 2016 року Президентом України підписаний закон «Про ратифікацію Паризької угоди».
Внесок кожної країни в досягнення мети Паризької угоди визначається окремо як «національно визначений внесок» (НВВ, англ. nationally determined contribution, NDC). Угода передбачає, що такий внесок має бути «амбітним» та встановленим «з метою досягнення цілі Угоди». Для встановлення НВВ кожна країна має визначити національні обсяги викидів і поглинання ПГ, починаючи з 2020 року і в подальшому. Для всіх країн існує можливість переглянути свої НВВ за умови, що такий перегляд не буде негативно впливати на рівень амбітності щодо зменшення обсягів викидів парникових газів (ПГ).
Очікуваний національно визначений внесок України до проекту нової глобальної кліматичної угоди був розроблений 2015 року, його схвалено Розпорядженням Уряду України № 980-р від 16 вересня 2015 р. Для сектору «Землекористування, зміни у землекористуванні та лісове господарство (ЗЗЗЛГ)» встановлення НВВ було відтерміновано з наступним формулюванням: «підхід щодо того, яким чином сектор ЗЗЛГ включатиметься до структури з пом’якшення зміни клімату буде визначено, коли будуть наявні технічні можливості, але не пізніше 2020 року». Тобто не пізніше 2020 року має бути визначений внесок лісового господарства України до національного балансу викидів і поглинання ПГ. Це має бути зроблено в рамках підготовки другого НВВ України до Паризької угоди, який згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 № 878-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року» має переглядатися кожні наступні п’ять років, починаючи з 2020 року.
З метою підготовки другого НВВ України до Паризької угоди в Мінприроди днями відбулося перше засідання Робочої групи (РГ), створеної за підтримки проекту ЄБРР, що підтримує оновлення НВВ і виконується ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України». До складу робочої групи увійшли понад п’ятдесят представників центральних органів виконавчої влади, професійних та громадських неурядових організацій, бізнесу, регіональних та муніципальних об’єднань та асоціацій, науковців, експертів та представники міжнародних донорських та фінансових організацій.
Ліси відіграють значну роль у вирішенні проблем глобальної зміни клімату. В Україні згідно з Національним кадастром антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів лісові землі є чистими поглиначами ПГ, які в середньому за період 2010-2015 рр. поглинали 65,5 млн. тон СО2 екв. на рік.
Для встановлення внеску лісового господарства України до національного балансу ПГ потрібно провести сценарний аналіз та моделювання динаміки викидів і поглинання ПГ на середньострокову і довгострокову перспективу з використанням актуальних даних про лісовий фонд України та сучасних засобів комп’ютерного моделювання. Науковці Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького (УкрНДІЛГА) мають досвід проведення сценарного аналізу, моделювання та прогнозування розвитку лісового господарства завдяки міжнародному співробітництву з лісовими науковими організаціями з країн Європи, Північної Америки та Європейським інститутом лісу (див. https://brill.com/view/title/11008).
У розвинутих країнах Європи та Північної Америки значна увага постійно приділяється дослідженням перспектив розвитку лісового сектору та пов’язаних з ним секторів економіки. Для регіону Європейської Економічної Комісії ООН у співпраці з Продовольчою Організацією ООН на сьогодні втретє проводяться відповідні дослідження (UNECE/FAO Timber Section Forest Sector Outlook Studies III), у рамках яких прогнозується динаміка лісового фонду та очікуване постачання продукції лісового господарства. Особлива увага приділяється встановленню сценаріїв розвитку лісового сектору на період до 2040 року та моделюванню динаміки лісового фонду і попиту на продукцію лісового господарства. При цьому обраховується депонування вуглецю в лісах та його вміст в продукції лісового господарства.
Для встановлення НВВ подібні дослідження необхідно провести для лісового сектору України. Вони мають бути комплексними і ґрунтуватися на актуальних лісовпорядних даних про стан лісів, статистичних даних щодо лісогосподарської діяльності та постачання лісової продукції, оцінці регіональних та глобальних ризиків і впливів антропогенних змін навколишнього природного середовища, прогнозуванні відповідних відгуків лісового сектору. Потрібно обґрунтувати вибір моделей розвитку лісового господарства та провести їх валідацію, калібрування і адаптацію до умов України.
Вирішення задачі щодо встановлення НВВ для лісового сектору економіки України потребує консолідації зусиль лісових наукових та проектних установ, державних органів виконавчої влади, експертного середовища та покращення співробітництва на міжнародному рівні.
І.Ф. Букша, завідувач лабораторії моніторингу і
сертифікації лісів УкрНДІЛГА
http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article?art_id=198840&cat_id=32888
