Якщо автотранспортом добиратися зі столиці нашої держави в напрямку Закарпаття, очевидно, що в дорозі доведеться перепочити. Можливо, й не раз. Для таких випадків уздовж траси розташовані спеціальні куточки, де можна зупинитись, відпочити, попоїсти, випити кави та й просто посидіти хвильку серед пташиного співу, насолоджуючись колоритом краєвидів. Особливо приємні ті куточки, які обаштовані лісівниками. Один з таких «Панасівка».
Якщо вам доведеться проїжджати Львівщиною, через територію Сколівських Бескидів, обов’язково зупиніться тут. Національний природний парк під однойменною назвою, відомий своїм оригінальним рельєфом, водоспадами, річками-струмками, мінеральними джерелами, розкішною фауною і флорою…
Перспективи для подальшого розвитку рекреації у Сколівських Бескидах має долина Великої Річки, історико-культурний заповідник «Тустань», долина річки Кам’янки в Дубинському лісництві, урочища Павлів Потік, Зелем’янка у Сколе.
– Сюди, без сумніву, входить і Панасівка у Коростівському лісництві Сколівського лісгоспу, що розташована на гектарі площі серед столітніх дерев – зона відпочинку для подорожніх, – розповідає інженер з охорони та захисту лісу підприємства Василь Гульчевський.
На площі рекреаційного пункту «Панасівка» можуть комфортно перебувати до півтори сотні туристів одночасно.
Тут для відпочивальників є все: від кришталево чистої річки, кущів малини, аґрусу, чорної смородини – до альтанок, гойдалок, столів із лавками і навіть футбольного майданчика для дітвори. Є тут і стенди, які розкажуть про лісове господарство, їстівні та шкідливі отруйні гриби, рослинний і тваринний світ цієї місцевості. Для автотранспорту передбачено два майданчики.
Зона відпочинку вже має свою історію. Вона була облаштована ще в 60-х роках минулого століття. До цього тут була лісничівка власника найбільших лісових володінь Сколівщини барона Альберта Гределя. Над стилізованим її нинішнім виглядом працювали архітектори району Мирон Білий, Орест Сусяк та Роман Свистун.
Панасівка зможе прихистити кожного і в спеку – поруч, як уже згадувалося, кришталева прохолодна вода річки, і в зливу – є альтанки, столики під накриттям.
Сама зона відпочинку досить «демократична». Тут не має різного роду вказівних знаків, якихось обов’язкових приписів чи заборон. Це місце для цивілізованих людей, які можуть почуватись тут вільно. Немає і спеціальних доріжок, довкіл стрижена травичка.
У Львівській області таких зон відпочинку, створених лісівниками, – десятки. В першу чергу, вони виконують рекреаційну функцію, аби було де зупинитися й відпочити подорожньому. Але є й інший бік. Колорит такої зони-стоянки, інформація про фауну і флору, про лісове підприємство, яке створило куточок, має схилити людей замислитись, цінити те, що дає ліс і працю лісівників. Принаймні останні на це сподіваються.
– Лісівники мають до мандрівників одне прохання, – з притиском наголошує директор Сколівського лісгоспу Остап Бойко, – бути вихованими, цивілізованими, шанувати природу, бережливо ставитися до лісу, до всього, що обладнали для відпочивальників лісівники; хай би і гілля ціле довкіл було, і культура прибирання після себе належною. І столи, не «пописані» ножами. До речі, цього року ми все оновили.
Наша зона відпочинку – безоплатна, – продовжує Остап Бойко. – Всі витрати з її утримання взяло на себе підприємство, правда, нам активно допомагає шкільне лісництво на чолі з його керівниками Наталією Мельниченко та Романом Лесишиним.
Зони відпочинку при дорогах, чи як їх іще дехто на Львівщині називає стаціями, – лише частина рекреаційних зусиль держлісгоспів.
– Рекреаційна діяльність під патронатом обласного управління – значно ширша, – каже головний спеціаліст відділу лісового господарства Христина Шаваринська. – Львівщина з її історико-культурною спадщиною та багатством рекреаційних ресурсів входить до п’ятірки найпривабливіших туристичних центрів України. В області зосереджено чотири тисячі історико-архітектурних пам’яток ХІІ–ХХ століть або четверта частина від усієї кількості в Україні. За наявністю рекреаційних ресурсів область посідає одне з провідних місць у державі.
Львівщина за своїми природно-історичними, кліматичними і рослинними умовами є неоднорідною. Північ області відноситься до зони Малого Полісся; середня частина – до лісостепу, де виділяються пасма Розточчя, Гологір, Вороняк, Опілля та крайньої західної частини Подільської височини. Далі на південь йдуть Карпатські передгір’я та Карпати. Вони представлені Бескидами. Південний кордон області збігається з Верховинським Вододільним хребтом.
Департаментом міжнародного співробітництва та туризму Львівської облдержадміністрації, спільно зі Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, розроблено карту відпочинкових місць у лісах Львівської області.
Для зручності та комфортну туристів, подорожуючих та мешканців регіону на карті позначено місця, придатні для відпочинку та пікніку на природі. Мапа містить описову інформацію про кожен із цих рекреаційних майданчиків, зокрема, фотографії і точні географічні координати.
На підприємствах обллісуправління представлені види рекреації, створені для відпочивальників. Серед них: 16 екологічних стежок загальною протяжністю близько 111 кілометрів. У їх числі на Розточчі – 3 стежки: «Вовковиця», «Немирів» та «Чортова скеля»; в Карпатах – 9 стежок, з яких найбільш відвідувані: «На гору Пікуй», «На гору Парашка», «На водоспад», «Долиною річки Кам’янка».
У Дрогобицькому лісгоспі є екологічна «Стежка Івана Франка». Вона – з твердим покриттям. Обабіч встановлені дерев’яні фігури героїв із творів Каменяра та малі архітектурні форми.
Далі маю назвати 19 еколого-пізнавальних маршрутів загальною протяжністю 134 кілометри. В їх числі на підприємствах Поліської зони – 4 маршрути: «Триніг», «Білоцвіт», «Гарай»; на Опіллі – 2 маршрути: «Підлиська гора» та «Свята гора»; на Передкарпатті – 2 маршрути: «Ярина» та «Стільське городище».
Ще є 8 рекреаційних зон у НПП «Сколівські Бескиди»: «Павлів потік», «Водоспад на річці Кам’янка», «Джершень», «Колодка», «Манмальсталь», «Явори», «Тустань», «Дубравка» та рекреаційний пункт «Дубравка».
Любителі мандрувати добре знають туристичні притулки в урочищі «Дубина» та урочищі «Тустань».
Ну, й до Панасівки додаймо ще 18 рекреаційних пунктів уздовж автодоріг загальнодержавного значення, один рекреаційний пункт «Дубравка» в НПП «Сколівські Бескиди» та 36 зон короткотермінового відпочинку.
Зауважу також, – підсумувала Христина Шаваринська, – що лісогосподарські підприємства виділили 61 лісову ділянку в довгострокове користування для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей.
І ще, останнім часом на Львівщині набули популярності кінні маршрути (їхня загальна протяжність 10 кілометрів) та велосипедні (загальна протяжність 9 кілометрів), то ж розвивати є що.
… Сонце кидало своє скісне проміння на галявину Панасівки під щораз меншим кутом. Не було вже таким палючим, як ополудні. Ледь шелестіло листя липи, пахло й дзвеніло настояне запашними травами п’янке повітря. Чи ж один подорожній ловив себе тут на думці, що покидати цей райський куточок аж ніяк не хочеться. Та дорога кличе, треба їхати далі. Їхати зі щирою вдячністю лісівникам, які подарували таку прекрасну місцину мандрівному людові.
Ігор ТАБІНСЬКИЙ,
фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”
