Нові імпульси, новий досвід

18 січня 2023

Як лісівники допомагають українській армії. Українське військо нині, в час війни з російським агресором, якому успішно протистоїть на всіх фронтах, крок за кроком звільняючи від окупанта нашу територію, користується надзвичайною любов’ю серед народу. Це видно потому, як зустрічає своїх визволителів люд, який скуштував російської «цивілізації»; потому, якого масштабу набрав розгалужений в Україні, та й в Європі й світі, волонтерський рух; потому, як уся країна перейнялася долею української армії. Стосунки лісівників Львівщини з українським військом – окрема багатогранна тема, висвітлення якої могло б зайняти товстий фоліант. Тут лише зазначимо, що з початком повномасштабного вторгнення імперської Росії на територію України вони сягнули свого, сказати б, апогею. Якщо до 24 лютого працівники лісової галузі допомагали військовим в основному деревиною, для облаштування захисних редутів, дровами (загалом, на потреби армії від львівських лісівників надійшло 10,8 тисячі лісоматеріалів), то з початком війни, реальних бойових дій, взяли на себе й гуманітарну складову, патріотичну волонтерську місію. Колективам лісгоспів ніхто не забороняє проявляти свою громадянську позицію і брати на свої плечі функцію посильної допомоги бійцям, військовим частинам, які у фронтових умовах потребують у достатній кількості й автомобілів підвищеної прохідності для оперативного маневру, і касок та бронежилетів, і медикаментів та засобів гігієни, і калорійного харчу… У такий нелегкий час випробувань серед лісівників з’явилося чимало ініціатив. Скажімо, лісгоспи Львівської області, всі без винятку, вирішили за власні кошти придбати для окремих армійських підрозділів необхідні автомобілі. Пожвавилася й набрала нових імпульсів співпраця львівських лісівників із партнерами з-за кордону – Польщі, Словаччини… Зокрема завдяки польським побратимам на фронт, окрім 10 львівських, поїхала воювати ще ціла колона з 49 позашляховиків. Воюють і десятки дронів, тепловізорів, тактичних рюкзаків, які придбали, організували, задонатили лісівники області. Очевидно, що численні ниті гуманітарної кампанії сходяться до керівництва обласного управління лісового та мисливського господарства, його начальника Анатолія Дейнеки. Та залучені до неї всі – від першого заступника, головного лісничого управління Ярослава Целеня, на рахунку якого чимало відряджень, у тому числі закордонних, де поруч із виробничими питаннями вирішувалися й гуманітарні, – до директорів лісгоспів, лісничих, рядових працівників, які збирали цілющі трави, ягоди і формували запашні чаї, пекли пиріжки, ліпили вареники… Тому керівництво управління області активно підтримало й загальноукраїнську акцію «З теплом до армії!». Нинішня зима, в умовах війни з російським окупантом, який націлився на об’єкти нашої інфраструктури, обіцяє бути нелегкою. Хоча синоптики прогнозують, що цього року генерала Мороза можна було б понизити й до майора, – в тому розумінні, що надто лютим, на відміну від дикої північно-східної орди, він не буде, тим не менше, холод та морозець нишпорять окопами на лініях фронту. А там – наші воїни, захисники. Як знаємо з оперативних зведень ЗСУ, воюють вони успішно, звільняють окуповані території, чинять шалений опір окупантам на кожному клаптику української землі… Та в умовах війни надзвичайно важливим є тил. На цьому «фронті» також потрібна неабияка активність. Якраз її і проявляють лісівники області. На відміну від інших регіонів, львів’яни тут мають свої переваги. Найперше – Карпатський регіон багатий на розмаїті трави, ягоди, з яких місцеві лісгоспи виготовляють ароматні чаї. Окрім цілющих властивостей, вони чудово виконують «зігрівальну» функцію у зимовий період. Директор НПП «Сколівські Бескиди» Василь Приндак розповідає, що днями з його підприємства до однієї з військових частин на фронт поїхав автомобіль Нісан Терано для вояків. Очевидно, не порожній, а завантажений під саму зав’язку теплими речами, розмаїтими чаями з ожини, малини, чорниці, трав’яними… Це подарунок частині, в якій добровольцем воює слюсар підприємства Михайло Фольтин. До чаїв лісничий Приполонинного лісництва Олексій Вовкунович додав кілька кілограмів меду з власної пасіки. А працівники Крушельницького лісництва, яке очолює Сергій Масендич, зібрали для вояків банки консервованих грибів. Поїхали від «Сколівських Бескидів» на фронт і спальні мішки, і білизна… Але й це ще не все. Напередодні у трьох школах Сколівської, Славської та Козівської громад завершився конкурс на кращу Різдвяну іграшку для українських вояків. – Дитяче тепло там, на фронті, також потрібне, – підкреслив Василь Приндак. Кожна школа відібрала кращі іграшки – мініатюрні ялиночки, віночки, ангелики, малюнки на дереві, вишивки, гірлянди і представила їх на суд журі. Ті відібрали близько 200 кращих конкурсних робіт. На другому поверсі адміністративної будівлі, у просторому коридорі, розмістили стенд із ними. Далі частину витворів дитячого мистецтва повіз на фронт уже згадуваний Михайло Фольтин, а частина буде виставлена на аукціоні (до нього доєднається Благодійний фонд «Карітас») і кошти передадуть на потреби ЗСУ. Конкурсом разом з відділами освіти трьох громад опікувався заступник директора парку Василь Бандерич, а також фахівці з екологічної освіти – Оксана Федишин, Іванна Іваникович, Оксана Калинів… Друга перевага лісівників Львів­­щини у тому, що вони, як прикордонна територія, тісно співпрацюють з побратимами з Польщі. А ті постійно передають воякам через львів’ян гуманітарну допомогу: позашляховики, ліки, продукти… Нещодавно надійшли комплекти теплого одягу, взуття, білизни… Від Регіональної дирекції державних лісів у Кросно прибули вже дві партії: перша – 300 комплектів для військових ЗСУ містять тепле взуття, шапки, шкарпетки, термобілизну тощо; друга – не менш вагома. Окрім того, для передачі воякам отримано чергові «рюкзаки допомоги». – Лісові ягоди, мед, плоди з Бескидів – справжнє джерело корисних природних вітамінів, – додасть сили воїнам, щоб подолати ворога, – наголосив Анатолій Дейнека, – чаї у негоду зігріють та зміцнять захисників, теплі речі знадобляться на фронті в бліндажах та окопах… Керівника управління підтримує Ярослав Целень. – Комплекти теплого одягу, спальні мішки, подушки, буржуйки, павербанки, трав’яні чаї, мед… усе придасться бійцям в окопах, – каже він і розповідає, що лісівники Львівщини продовжать передавати захисникам України допомогу. В тому числі й ту, яка регулярно надходить від польських побратимів лісової галузі. До акції самостійно долучаються й окремі державні лісові господарства. Вище вже йшлося про допомогу НПП «Сколівські Бескиди». Надійшла вона і з ДП «Рава-Руське лісове господарство». Тамтешні лісівники передали 100 комплектів теплого одягу 59 Окремій мотопіхотній бригаді ім. Якова Гандзюка, 93 ОМБР, 53 ОСБ та ще одній з військових частин. У комплектах – тепле взуття, шапки, шкарпетки, рукавиці, термобілизна. Окрім того, військовим передали 14 рюкзаків, 10 зимових форм, павербанки. Лісгосп доволі тісно переплетений з українським військом, з окремими його бригадами, військовими частинами. Вже в час війни в його Музеї природи з’явилися незвичні експонати – два уламки розірваного снаряда і розписане автографами хоробрих бійців бойове знамено 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Збройних Сил України. – Як бачимо, війна з російським агресором «відзначилася» й тут, – пояснює директор лісгоспу Антон Косовський і провадить довгу розмову про те, як господарство, попри звичну виробничу діяльність, підняло на щит в умовах воєнного стану також гуманітарну складову: йдеться, звісно, про волонтерський рух та роботу з переселенцями, яких у прикордонному регіоні тисячі. «Відзначилася» війна й тим, що шість працівників підприємства – лісничий Яворівського лісництва Ігор Киселик, помічники лісничого у Рава-Руському та Потелицькому лісництвах Юрій та Степан Домініки, охоронець нижнього складу Степан Нечай, слюсар гаража Микола Труфимчук та майстер лісу Шклівського лісництва Роман Гусак змушені були полишити свої мирні обов’язки і зі зброєю в руках податися на фронт. Роман Гусак був поранений, вилікувався і знову повернувся на фронт. Очевидно, що лісівники підприємства не можуть залишити своїх підопічних без уваги, і чи не кожних два тижні навідуються до них із «подарунками». Робити їм це не важко, бо ще з 2021 року в Раві-Руській за ініціативи Антона Косовського була створена громадська організація «Гуманітарний фронт», яка допомагала бійцям Сил спеціальних операцій – амуніцією, засобами гігієни, смаколиками до різних свят.   Тобто логістика, збір гуманітарної допомоги, доставка її за потрібними адресами – все налагоджено якнайкраще. В орбіті громадської організації залучено й чимало лісівників. Окрім директора, на «гуманітарному фронті» працює, зокрема, з біженцями, провідний інженер з охорони лісу Василь Галань, активно долучається голова профспілкової організації підприємства Володимир Панечко, також працівниця лісу, – дуже смачно куховарить, – Ганна Макар. Антон Косовський сипле іменами та прізвищами фермерів, директорів та завучів шкіл, лікарів, волонтерів, пов’язаних з церквою, які так чи інакше співпрацюють, долучаються до благодійності: від бронежилетів, тепловізорів, маскувальних сіток і берців, до сала, вареників, пиріжків і виготовлення оберегів для воїнів. Тут і вчителька Волицької школи Наталія Лозинська, і ендоскопіст із «Медичного центру Святої Параскеви» Ганна Гула, і керівниця ГО «Волонтерський центр «Покрова» Людмила Урсул, і барбер зі Львова Володимир Сухенко, і директор Народного дому Волиці Галина Суходольська, і директор місцевого дитсадка Надія Тимків, і волонтерка ще з часів Майдану Наталія Вовк… Активно долучаються мешканці громад Потелича, Річок, Забір’я та інших.   Дуже часто староста села Волиця Євгенія Сідельник разом з учителями Наталією Лозинською, Іванною Гмерницькою та Галиною Іванусою, технічним працівником, пересилають нашим бійцям смаколики і не тільки, які готують мешканці округи… Із захопленням розповідає директор лісгоспу про голову «Гуманітарного фронту» Анатолія Ревуцького. Досвідчений кадровий військовик, учасник АТО під Волновахою, Маріуполем, Новотроїцьким. Нині – пенсіонер, але сидіти, склавши руки, коли на країну напав російський окупант, не має права. Заступником Анатолія Ревуцького – Андрій Процик, механік лісгоспу. До речі, також, як і голова «Гуманітарного фронту» – військовий пенсіонер, має досвід миротворчих місій в Югославії, Лівані, Іраку. І чудово розуміється на потребах бійців під час бойових дій. Своїм транспортом перевозив сотні тонн допомоги. Окрема розповідь про Михайла Музику. Лісівник із 40-річним стажем, він уже, попрацювавши чотири десятки літ у лісовій галузі, 27 з них, аж до виходу на пенсію, був головним лісничим ДП «Рава-Руський лісгосп», міг би собі спокійно, як кажуть, почивати на лаврах.   Та виходу на пенсію, в його класичному розумінні, звісно, не було. Досвід лісівника, стає в нагоді й зараз – у ролі начальника відділу лісового господарства. Нинішні пріоритети Михайла Музики – створення здорових лісів, збільшення середніх запасів деревини на гектарі площі, а також нарощування обсягів цінних порід – дубових, букових насаджень. Та є ще один пріоритет, пов’язаний з агресивним вторгненням РФ на територію України. За десятиліття роботи на прикордонному підприємстві Михайло Музика обзавівся численними друзями в лісових галузях Польщі, Німеччини, Словаччини, Чехії… Починаючи з перших днів війни, українському ветеранові лісу почали телефонувати побратими з Кросно, Любліна, Томашова… Тамтешні директори підприємств, вище керівництво, зокрема, начальник управління лісів Кросно Марек Марецький, Любліна – Зигмунд Бира, знайомі лісничі пропонували гуманітарну допомогу. Все це потрібно було чимскоріш забирати з території Польщі. Михайло Музика підходив для цього якнайкраще, йому, пенсіонерові, дозволялося без проблем перетинати лінію кордону. Дотичний лісівник і до організації та перевезення понад тисячі «рюкзаків допомоги» з території Польщі, і до трьох траншів позашляховиків для українського війська від польських побратимів, і до сотень ліжок із повним комплектом для польових шпиталів з Німеччини… Загалом, у громадській організації до шести десятків членів. Кожен має свої обов’язки. В основному активісти зосереджені на зборі необхідних для фронту речей. Не про всі деталі допомоги лісівників Львівщини розкажеш в одній статті. Та й мета її інша – показати наскільки глибоко вони перейнялися питаннями допомоги українській армії. Гадаємо, що всі ці добрі справи лісівників в умовах агресії РФ, у час, коли нам потрібна максимальна єдність і згуртованість суспільства, мають значною мірою знівелювати ті рештки недовіри суспільства до лісівників, які час від часу виставляються «перукарями» лісів, які безбожно «стрижуть», бездумно експлуатують… Цей негативний образ повинен нині поквапливо розчинитися у річках та озерах добрих справ трудівників лісової галузі. А щодо тепла… Воно буває різне. Зігріти людину можна чашкою гарячого чаю з лісових трав, ягід… Можна комплектом зимового одягу та взуття. А можна … теплом власного серця! Хочеться, аби наші бійці, наші мужні воїни мали все це і тоді, будьмо певні, нас чекатиме жадана перемога! Ігор ТАБІНСЬКИЙ, фото автора “Лісовий і мисливський журнал” https://ekoinform.com.ua/?p=17096

3 жовтня 2022

По-діловому відзначили своє професійне свято лісівники України. Львівщина 116 лісівників області мужньо захищають Батьківщину на фронтах півдня, сходу і півночі. Один із них, працівник НПП «Сколівські Бескиди» Василь Минів, на превеликий жаль, загинув. Тож із хвилини мовчання почалося зібрання лісівників в одному з підрозділів обласного управління на умовній лісовій галявині в Брюховичах. Таким чином вони вшанували пам’ять і свого побратима, і загиблих працівників галузі, й усіх бійців на війні. А далі все було по-діловому. Начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Дейнека коротко відзвітував про здобутки лісівників на фронті трудовому. Сказав, зокрема, про те, що всі заплановані виробничі показники виконані й перевиконані. Найперше значно, – майже на 160 відсотків, – цього року зріс обсяг реалізації продукції. Сплачено 1 млрд 486 млн гривень податків. Це на 159 млн більше, ніж за аналогічні вісім місяців минулого року. Суттєвий внесок лісівників і в розвиток економіки області. До місцевих бюджетів надійшло 133 млн гривень податків. Чверть усіх валютних надходжень Львівщини, тобто кожен четвертий євро і долар, – від лісового сектору. Та основне у виступі стосувалося війська і фронту. Для оборони країни – на облаштування фортифікаційних споруд – лісгоспи області відправили 16,5 тисячі кубометрів деревини. Та це лише, так би мовити, допомога з виробничої складової. Але лісівники Львівщини на чолі з обласним управлінням ще й активні волонтери. Вони передали Збройним Силам України 25 вантажівок, 86 легковиків. Налагодивши тісну співпрацю з побратимами Польщі, відправили на фронт 38 позашляховиків, 35 тепловізорів, 1300 споряджених тактичних рюкзаків, одяг, продукти, медикаменти… Далі Анатолій Дейнека повідомив, що зараз лісівники в рамках ініціативи «1000 автомобілів свободи» передають ще десять транспортних засобів для українського війська. Їх по одному за власні кошти придбав кожен з десяти лісгоспів області. Приємним сюрпризом у цей непростий час був для лісівників подарунок від Головного управління ДСНС України у Львівській області, про який повідомив його начальник Юрій Кагітін – працівникам лісової галузі Львівщини вони передають шість пожежних автомобілів. На завершення передовикам лісового господарства були вручені нагороди. Вітали їх та деревообробників начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький, заступник голови Львівської обласної ради Юрій Холод. Полтавщина Напередодні Дня працівника лісу, начальник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Іван Гришко привітав колектив з професійним святом, вручивши нагороди, відзнаки та подарунки. «Сьогодні ми працюємо в умовах воєнного часу, але виконуємо всі поставленні завдання, щоб економіка країни працювала, щоб мати змогу підтримувати ЗСУ. Наші лісгоспи з перших днів війни допомагають захисникам: передали 20 транспортних засобів, надають необхідну деревину для будівництва фортифікаційних споруд та укріплень, дрова для опалення. В цей час 64 працівники з лісових господарств Полтавщини захищають країну у лавах ЗСУ. Ми забезпечуємо наших працівників стабільними заробітними платами та підтримуємо родини захисників у цей складний час. Зичу міцного здоров’я, мирного українського неба та найшвидшої перемоги!», – зазначив у вітальному слові Іван Гришко. Начальник відзначив роботу кожного спеціаліста управління та вручив заслужені нагороди: Грамоту Державного агентства лісових ресурсів України, Грамоти Полтавської обласної ради та годинник від Полтавської обласної ради, Грамоти Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства. Сумщина «З початку повномасштабної агресії РФ лісівники Сумщини ні на день не припиняли своєї роботи і цей надскладний тест на вірність Батьківщині витримали і продовжуємо витримувати достойно! – сказав напередодні Дня працівника лісу начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Чигринець. – Я пишаюсь кожним працівником нашого численного лісівничого колективу!» Лісівничий колектив Сумщини – це майже три тисячі робочих місць, а це говорить про те, що близько трьох тисяч українських родин мають соціальну захищеність та забезпечені матеріально. Результат нашої цьогорічної діяльності – це майже сім мільйонів посаджених дерев. Сьогодні сумчани довели, що є не тільки фахівцями своєї справи, а й відданими патріотами своєї держави. 107 лісівників області стали на захист Батьківщини зі зброєю в руках. Лісівники Сумщини з першого дня повномасштабного вторгнення допомагали тримати оборону області. Саме працівники лісового господарства в числі перших взяли участь у розборі завалів військової частини в Охтирці. Крани та маніпулятори, ті що використовуються для погрузки та транспортування лісу, тягали бетонні балки та перекриття. Це врятувало життя більше, ніж 20 військовослужбовцям. У перші дні вторгнення росіян, лісівники також допомагали заправляти пальним БТРи наших військових. Повагу до самовідданої праці лісівників особисто засвідчили голова Сумської обласної державної адміністрації – керівник Сумської військової адміністрації Дмитро Живицький, голова Сумської обласної ради Віктор Федорченко та заступник командувача оперативно-тактичного угруповання «Суми» полковник Олек Телінкевич. Вони завітали на розширену виробничу нараду Сумського ОУЛМГ, щоб особисто вручити нагороди кращим працівникам лісівничих колективів області. Особливу шану під час наради віддали Героям-лісівникам Миколі Давидову (вальник лісу ДП «Тростянецьке ЛГ») та Миколі Гурьянову (оператор котельні ДП «Сумське ЛГ»), які у боротьбі за державну цілісність та незалежність поклали найцінніше – своє життя. Закарпаття До Дня працівника лісу всі державні підприємства Закарпатського ОУЛМГ зібрали необхідний гуманітарний вантаж задля потреб колег-лісівників, військових ЗСУ та звичайних мешканців: близько пів тонни продуктів харчування, сотні засобів гігієни, а також ліки й необхідне взуття. Гуманітарний вантаж уже відправлено в Донецькому напрямку. У День професійного свята лісівників директори всіх державних підприємств Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства відзначили найсумлінніших працівників. Почесні грамоти та відзнаки отримали майстри лісу, лісничі, інженери, лісоруби, бухгалтери, вальники лісу, єгері… Подяки не оминули й тих лісівників, які захищають зараз нас на фронті: всім мобілізованим працівникам також передано грамоти. «У такий важливий день для лісівників, ми не можемо не подякувати працівникам усіх ланок ДП – від майстра лісу до головного лісничого. Ні за кого не забули, а навпаки, цінуємо роботу кожного і дякуємо за вагомі внески у розвиток лісового господарства Закарпаття», – підкреслив начальник Закарпатського ОУЛМГ Віталій Петренко. Газета “Природа і суспільство” https://ekoinform.com.ua/?p=16460

27 вересня 2022

Як підприємства Львівщини задовольняють попит на паливо. У зв’язку з газовим шантажем Кремля, а також численними бомбардуваннями і нищенням з боку рашистів інфраструктури, можуть бути перебої і з електрикою, і з газом. Очевидно, що тоді на перше місце, – за своєю надійністю, – виступають дрова, кубометр яких здатен компенсувати 200 кубометрів газу. Таким чином зараз попит на них зріс у середньому по Україні вдвічі. Але ажіотажу не буде, запевняють працівники лісгоспів. Вони готові нарощувати обсяги заготівлі дров. І найперше за рахунок невикористаних за попередні роки лісосіки та заходів із догляду за лісом, адже санітарні рубки і рубки догляду ніхто не відміняв. Важливе завдання стоїть і перед лісівниками Львівщини. На осінньо-зимовий період територіальні громади області, – за даними військової адміністрації, – потребують понад 130 тисяч кубометрів паливних дров. – Враховуючи залишки на складах, заготівлю дров до кінця 2022 року та заплановану заготівлю в І і ІІ кварталах 2023 року, – розповідає відповідальний за дров’яну заготівельну кампанію заступник начальника, головний інженер обласного управління лісового господарства Юрій Гром’як, – потреби споживачів забезпечимо. З цього приводу наприкінці серпня відбулася колегія Львівського ОУЛМГ. На ній керівникам державних лісогосподарських підприємств дано доручення вишукати можливість стосовно забезпечення внутрішнього ринку дров’яною деревиною за рахунок обсягів додаткової заготівлі у 2022–2023 роках у межах чинної розрахункової лісосіки, невикористаної деревини за попередні роки від рубок головного користування та рубок формування і оздоровлення лісів (прорідження, прохідні та інші). Також, з метою покращення санітарного стану лісів, вони мають забезпечити вчасне проведення санітарно-оздоровчих заходів (додаткова заготівля дров’яної деревини), в тому числі, й у природно-заповідному фонді. Як бачимо, до реалізації завдання в умовах воєнного часу залучаються всі можливі резерви. Юрій Гром’як уточнює: всі з тих, які не вступають у протиріччя з екологічними нормативами – і це єдино правильне рішення. Треба зазначити, що в лісгоспах існує струнка структура відповідальних осіб за реалізацію дров – це в основному інженери відділу збуту, а в лісництвах – лісничі. Подані їхні контактні номери. Так що, на Львівщин з придбанням паливних дров, довго чекати не приходиться. Саме так є і в Радехівському лісгоспі, в якому вдалося побувати. Всі 16 лісництв, включно з ВВП «Надлісництвом Буськ», мають відповідальних працівників за реалізацію дров. … На повну потужність працює лісопромисловий комплекс лісгоспу. На зміні зустріли заступника начальника ЛПКу Степана Лепеха, штабувальника Петра Левіновського, кранівника Михайла Козака. Люди досвідчені. Стаж другого становить 13 років, третього – 39. Сьогодні вони мають додаткове навантаження – «рубають» дрова. А ось підійшов директор лісгоспу Степан Данькевич. Обличчя радісне. Твердить, що вгадав із придбанням словенського дровокольного комплексу. Річ – недешева, але зручна (ріже колоди і коле дрова). Такі комплекси працюють у вісьмох лісгоспах області. До розмови вклинюється Степан Лепех. Чотири з п’яти частин дров підприємство відправляє на внутрішній ринок. Дрова виготовляють із клена, явора, ясена та найбільш «жарких» граба і дуба. Із зусиль львівських лісівників як організаційних, так і прикладних, безпосередньо на лісосіках та складах, можна зробити однозначний висновок: вони не підведуть і дрова для побутових потреб населення та об’єктів соціальної сфери є. Ігор ТАБІНСЬКИЙ, фото автора, Газета “Природа і суспільство” https://ekoinform.com.ua/

11 серпня 2022

Обласний конкурс звалювальників лісу на Львівщині. Змагання, які проводилися уже двадцять третій раз, відбувалися за стандартною схемою: заїзд та реєстрація учасників змагань, жеребкування; шикування команд, урочисте відкриття, привітання… Далі – суперництво учасників, підбиття підсумків, нагородження. Самі змагання також відбувалися, як зазвичай, у п’яти номінаціях, за правилами Міжнародної асоціації вальників лісу – звалювання дерев, обрізання сучків, монтаж нового ланцюга, розкрижування стовбура комбінованим різом та точність розкрижування. Та нинішні змагання, вправляння у професійній майстерності в Лешнівському лісництві ДП «Бродівський лісгосп» несли на собі печать воєнного часу і за своїм духом були схожі на дисципліновані військові навчання. До звичного в таких випадках ритуалу підняття Державного прапора України на честь змагань, освячення дійства священнослужителем додалася й Хвилина мовчання, вшанування полеглих у нинішній війні героїв. Відповідним настроєм був просякнутий і виступ начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолія Дейнеки, який, відкриваючи змагання, провів чіткий логічний ланцюжок між професією лісоруба, збирача «врожаю» в лісі, і потребою у великих обсягах лісоматеріалів, у першу чергу, для фронту. Справді, змагання звалювальників деревини не є забавкою лісівників. Вони у воєнний час – зайва демонстрація того, що галузь не розгубилася, не впала в паніку чи ступор, а навпаки – працює в посиленому режимі й готова з потрійною енергією працювати на перемогу. На цьому наголошували також у своїх виступах перед змаганнями і голова Золочівської райради Орест Кравецький та райдержадміністрації Василь Маркевич, і т.в.о. директора Бродівського лісгоспу Олександр Волянюк, і староста Лешнева Василь Білик, і начальник відділу машин і технологій ОУЛМГ Ігор Коновалець, і головний інженер Бродівського лісгоспу Микола Серватович, і очільник профспілки лісівників області Василь Максимець. У змаганнях взяли участь 11 кращих звалювальників лісу з 10 лісгоспів. Перше місце здобув майстер лісу з ДП «Сколівське ЛГ» Василь Рибак. Лісничий Козівського лісництва Іван Ільницький, який готував переможця до змагань, зазначив, що його підопічний є досвідченим фахівцем. Ще у 2018 році виборов два перші місця (заміна ланцюга бензопили і точне розпилювання колоди) на Всеукраїнському конкурсі вальників лісу. Та це не заважає йому постійно працювати над удосконаленням майстерності. Ось перед обласними змаганнями Бродівський лісгосп проводив внутрішні. Вони були відкритими й для фахівців із інших підприємств. Тож Василь Рибак не вважав для себе принизливим взяти в них участь і зайвий раз перевірити свою готовність до боротьби на вищому рівні. Друге місце посів Микола Зеліско з ДП «Радехівське ЛМГ», третє – Володимир Ільницький з ДП «Самбірське ЛГ». Змагалися також і юніори. Серед них переможцем став Володимир Рибак (ДП «Сколівське ЛГ»). До речі, брат Василя Рибака і також вихованець Івана Ільницького. Так що змагання можна назвати й тріумфом лісничого Козівського лісництва. Друге місце посів Ігор Дзьоба з ДП « Бродівське ЛГ». Третім був Петро Бербека з ДП «Радехівське ЛМГ». Нагороди, дипломи і грошові премії переможцям вручив заступник начальника – головний інженер обласного управління лісового та мисливського господарства Юрій Гром’як. Фоторепортаж змагань:  https://drive.google.com/drive/folders/1LHYbWymUMG4p69K01FSDSZc-o_OYSdHz Ігор ТАБІНСЬКИЙ, фото автора Газета “Природа і суспільство” https://ekoinform.com.ua/?p=16107

19 липня 2022

Місце роботи і втіхи Софії Яхторович. Після того, як у Брюховичах 2007 року створено потужний, відомий на всю Україну «лісовий селекційно-насіннєвий центр», у політику вирощування лісів на Львівщині були внесені деякі корективи. В тому плані, що в багатьох лісгоспах, таких, скажімо, як: Дрогобицький, Бродівський, Самбірський та інших, величезні розсадники стали поступово переорієнтовувати на насіннєві плантації. І нині розсадників стає менше, бо в багатьох випадках вони збиткові, та й садивним матеріалом, добротним, якісним, лісівників тепер забезпечують Брюховичі. І все ж, розсадники в області ще подекуди залишилися. Зберігся такий в ДП «Золочівський лісгосп», зокрема в Сасівському лісництві. Заснований ще в далекому 1976 році. Як зазначив перший заступник начальника, головний лісничий обласного управління лісового та мисливського господарства Ярослав Целень, перепрофілювати цю ідеальну, взірцеву сасівську структуру не піднімається рука. Розсадник і справді в чудовому стані. Цю марку він тримає вже добрий десяток літ. Ще в 2014-му Всеукраїнська рада Товариства лісівників України за підсумками конкурсу на кращий лісовий розсадник України визнала досягнення сасівців і відзначила їх грошовою премією. – Величезна заслуга тут начальниці лісового розсадника Софії Яхторович, – розповідає директор ДП «Золочівський лісгосп» Руслан Круть. – Жінка – надзвичайно старанна і з солідним – 40 літ – досвідом у лісовій галузі. До Золочева Софія Яхторович приїхала відразу по закінченні Кременецького технікуму лісового господарства у 1982 році. Працювала майстром лісових культур у Сасівському лісництві. А з 2001-го очолила невеличкий колектив розсадника. Про розсадник, його сіянці-саджанці може говорити годинами. Таке враження, що перед вами не працівниця ділянок саджанців, а професорка наукового закладу, яка знає не лише про різні дерева та кущі, їх види, підвиди, офіційні та народні назви, а й характеристики, властивості, переваги і примхи… Софія Яхторович, як ніхто інший, усвідомлює, що ліс починається з … насіння. Але не кожен жолудь стане дубом. А коли йдеться, скажімо, про ялину колючу голубу, то її приживлюваність взагалі мізерна. Зі ста насінин можуть прийнятися – дві! Настільки делікатне дерево. Вибаглива до клімату, ґрунту й метасеквоя. Якось професор «Львівської лісотехніки» Микола Гузь поділився з нею насінинами. Проросли! У вологій землі, як і потрібно цій рослині. Ростуть у розсаднику й горіхи, привезені з Польщі. І посаджений 5 літ тому кедр. І звісно, промислові дерева – буки, сосни, модрини, ялини. Всього 20 видів лісотвірних порід. Та основний напрямок – хвойні дерева: модрина японська та європейська, сосна чорна та звичайна, ялина європейська. Площа розсадника 6,7 гектара. Він має посівне, шкільне, плантаційне відділення, зелене живцювання, а також є площі під парами. Посівне навесні значно збагатилося – бригада у складі Софії Яхторович, Марії Андрейчук та Людмили Кіндрат, Марії Михайліцької висіяла тут 2 680 кілограмів насіння дуба звичайного. А, загалом, у розсаднику вирощують близько мільйона сіянців та саджанців різних порід щороку. Частина з цього йде для потреб ДП «Золочівський лісгосп». – Решту збуваємо, – пояснює Руслан Круть. – Укладаємо угоди, короткострокові, довгострокові. Попит на зелену продукцію як промислову, так і декоративну, є. – Останніми роками, – зауважує головний лісничий лісгоспу Ігор Повзанюк, – розсадник постійно збільшує реалізацію. Отже, розсадник – живучий, продуктивний і реорганізація у насіннєву плантацію йому нині не загрожує, тож Софія Яхторович ще не раз зможе прийти сюди, зокрема, в найбільш улюблену модринну теплицю і любуватися рівними рядочками сіянців-однорічок. Тут, на самоті, їй і думається легше, і поплакати можна, особливо від радості, коли її думки перерве телефонний дзвінок від сина з фронту. Її старший, Володя, нині воює на Сході України. Зрештою, він вояк уже досвідчений. Був на Майдані у чотирнадцятому. Звідти пішов добровольцем в АТО й так і залишився у війську. Десантник. У Софії Яхторович – троє дітей. І що головне – всі у погонах. Дмитро служить у військах протиповітряної оборони, а донька Марійка – в Національній гвардії. Кожного вечора жінка уважно слухає воєнні новини. Її уразлива емоційна душа вкрай боляче сприймає також і факти, які ніяк не вписуються в рамки людської гідності. Особливо це стосується афер, пов’язаних із гуманітарною допомогою для Збройних Сил України, територіальної оборони, вимушено переміщених осіб… Софія Яхторович активно влилася у волонтерський рух. Котлети, голубці, вареники кілограмами готували її руки. А ще – печеня, сало, консервації. Свята справа. – Це для чиїхось дітей, – каже Софія Яхторович і надіється, що так само щось від добрих людей перепаде і її синові на фронті. Що не кажіть, а мати переживає за своїх дітей навіть тоді, коли вони і одягнуті, і ситі. А тут – війна, жорстока, зі смертями, кров’ю, каліцтвами. Вона сідає на свій «скутер» і виїжджає з розсадника у надвечір’я. По дорозі додому обабіч вулиць Сасова – червневий розмай зелені декоративних кущів, дерев. Софія Яхторович ловить себе на думці, що, загалом, увесь цей садивний матеріал походить з «її» розсадника. Тоді душу на якусь мить огортає теплий легіт. Після напруженого робочого дня в розсаднику, після чергового тривожного дня в Україні… Ігор ТАБІНСЬКИЙ, Газета “Природа і суспільство” https://ekoinform.com.ua/?p=15846

15 Червня 2022

Щедрий подарунок польських лісівників. У такі нелегкі для нас часи лісівники сусідньої Польщі солідаризуються з українськими побратимами і як тільки можуть, організовують гуманітарну допомогу – для вояків на фронті, бійців територіальної оборони, вимушено переселених осіб. Днями вони передали через лісівників Львівщини чергову партію (десять) позашляховиків для потреб Збройних Сил України. З нагоди щедрого дарунка відбувся візит українських лісівників до Польщі за участі Голови Державного агентства лісових ресурсів України Юрія Болоховця, радника Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Сергія Власенка, начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолія Дейнеки і першого заступника начальника Львівського ОУЛМГ Ярослава Целеня, а також їхня зустріч із секретарем Міністерства навколишнього середовища Польщі Eдвардом Сяркою, директором Департаменту лісового та мисливського господарства Міністерства навколишнього середовища Міхалом Грачеком, генеральним директором державних лісів Польщі у Варшаві Юзефом Кубіцою, директором Регіональної Дирекції Держаних лісів Польщі у Любліні Зигмунтом Бирою, надлісничим надлісництва Томашів Лехом Дмітроцою. Юрій Болоховець подякував польським побратимам за вагому підтримку нашої держави та вручив знаки «Почесний лісівник України» Едварду Сярці та Юзефу Кубіці. Подяками від лісівників України відзначили усіх директорів Регіональних дирекцій лісів Польщі.   Як і минулого разу (на початку травня передано 12 джипів), нинішні автомобілі також, як мовиться, під зав’язку завантажені гуманітаркою (медикаменти, продукти харчування, засоби особистої гігієни тощо). Акт передачі дорогоцінного майна військовим відбувся в одному з підрозділів обласного управління лісового та мисливського господарства у діловій обстановці.   Війна не терпить парадності і пихи. Польські позашляховики знадобляться на фронті якнайскоріше. Начальник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Дейнека вкотре щиро подякував полякам за підтримку України в боротьбі з московією і попросив військового капелана о. Михайла освятити джипи. За якусь мить автомобілі підвищеної прохідності рушили до вояків у напрямку Сходу та Півдня України. Ігор ТАБІНСЬКИЙ, Газета “Природа і суспільство” https://ekoinform.com.ua/?p=15734

10 Червня 2022

Ліси працюють на перемогу. Головний лісничий Золочівського лісгоспу Ігор Повзанюк викладає на стіл папку з документами розрахункової лісосіки головного користування. Звісно, що в нього є дані про всі чотири категорії лісів у господарстві. Скажімо, третя – захисні ліси – розташовані вздовж річки Західний Буг, це – секція сосни. – Та на кожному державному підприємстві предметом пильнішої уваги є ліси експлуатаційні, – пояснює лісівник і починає оперувати цифрами. Так, площа останніх становить 19 тисяч гектарів. Розрахункова лісосіка в них становить 32 410 кубічних метрів. Коли мова заходить про рубки, то тут Золочівський іде в ногу з іншими господарствами області. Суцільні рубки лише подекуди ведуться в «чистих» – однієї породи – лісах, а так, підприємство енергійно переходить на поступову систему рубок у два-три прийоми. Поступові рубки здійснюють в усіх лісництвах, найбільш активно вони ведуться у Сасівському, Білокам’янському, Пеняківському, Словітському, Гологірському. У Золочівському лісгоспі значну частину території займають ліси букові. Тут, зокрема, у Сасівському лісництві, є свій розсадник. Закладений він ще у далекому 1978 році на площі 6,7 гектара. – Вирощуємо ми садивний матеріал для створення лісових культур, а також паралельно – ще декоративно-садивний матеріал для присадибних ділянок, – розповідає лісничий Роман Кіндрат. А що з насінням бука? Відомо, що бук плодоносить раз у 3–5 років. Річ у тім, що бук полюбляє і природне поновлення. Таке дерево виростає здоровішим, витривалішим. А в розсадниках його сіянці є також, їх висаджують у лісові культури. Головне при природному поновленні – підготувати ґрунт, тобто зрихлити землю, прибрати з неї листяний покрив. І тоді молоді пагінці потягнуться вгору. А «дорослі» буки цінні міцною, твердою деревиною, з гарною текстурою, що використовується для виготовлення меблів, паркету, фанери, музичних інструментів. Деревина бука – надзвичайно водостійка, тому здавна використовувалася для виготовлення млинових коліс. А до появи металевих друкарських верстатів книги виготовлялися за допомогою спеціальних пристроїв, вироблених із букового дерева, чим пояснюється співзвучність бука з азбукою. Щодо зрілих буків, – важливо не допускати перестиглих. Бо якщо в такого дерева серцевина почервоніє, візьметься гниллю, воно вже вважається дров’яною деревиною. Аби цього не допустити, в Золочівському лісгоспі досвідчених лісівників вистачає. Той же Роман Кіндрат, починав з майстра лісу, був помічником лісничого. Чи Зеновій Поломаний, – кермує Словітським лісництвом з 1994 року. Ударно попрацював колектив під час весняної лісовідновної кампанії. Провів відтворення лісів на площі понад 40 гектарів, 89 гектарів доповнив необхідними породами. Загалом, посадив 379 тисяч різних молодих деревець. Нині в Україні нелегкі часи – триває війна з російським окупантом. Її відголоски чутно й на Золочівщині. Наприкінці квітня у двох населених пунктах району в результаті вибухів виникли пожежі. Щастя, що вогонь не торкнувся лісу. – Та злочинні дії посіпак не виб’ють золочівських лісівників із колії, – запевняє директор лісгоспу Руслан Круть. – Ми чудово розуміємо, що під час воєнного стану треба працювати з подвоєною енергією: країна, як ніколи, потребує ресурсів – і дров, і брусів, і дощок, і … податків. Так-так, воювати з ворогом мають також і наші ліси… Ігор ТАБІНСЬКИЙ, Львівська область, Газета “Природа і суспільство”

27 травня 2022

Лісівники Львівщини рятують задля загального блага «заломлену» деревину. Сніги й буревії завдають чимало шкоди лісам. Ламають не лише окреме гілля, а й цілі дерева. Постраждало від негоди й ДП «Бродівський лісгосп». Тут пошкоджено насадження на площі 809 гектарів. Найбільше лихо спіткало Лешнівське лісництво – 296 гектарів збитків, а це приблизно 6 тисяч деревини. Головний інженер лісгоспу Микола Серватович, якого ми зустріли у 41-му кварталі Лешнівського, не без ноток смутку зауважує: мовляв, на погодні умови лісівники вплинути не в силі, а ось звести до мінімуму втрати від лиха – свята справа. Отже, аби врятувати повалену деревину, не дати їй, відірваній від земельних соків, засохнути та перетворитися на перегній, лісівники оперативно провели лісопатологічне обстеження уражених негодою ділянок (погоджене з ДСЛП «Львівлісозахист» та ЛОУЛМГ), на підставі якого їх відвели під вибіркові, санітарні, рубки. У лісництвах кипить робота. Негайно з’явилася заготівельна бригада й у 41-му кварталі. Дзижчать бензопили, ревуть мотори КамАзів… Частіше від інших тут можна зустріти Миколу Климка. Досвідчений водій встигає за зміну здійснити три ходки. Акуратно штабельовану на рівні стійок й ув’язану у кузові деревину, обсягом до 28–30 кубічних метрів, щоденно доставляє до нижнього складу. Для подальшої переробки і реалізації на внутрішньому ринку та закордон. Зрештою, так працює весь лісовий конвеєр Львівщини. Заготовляє не лише ділову деревину, а й дрова, потреба в яких із початком російської агресії значно виросла. За результатами першого кварталу нинішнього року підприємства обласного управління лісового та мисливського господарства заготували 26,3 тисячі кубометрів дров. Згідно з мобілізаційним завданням 2,2 тисячі кубометрів поставлено для потреб Збройних Сил України. Їх також отримала територіальна оборона. Близько тисячі кубометрів виділено для приміщень, де тимчасово проживають переселенці. Звісно, що лісівники забезпечують дровами й населення області. Після тижневої перерви, викликаної підступним вторгненням російського війська в Україну, державні лісогосподарські підприємства відновили в повному обсязі й експорт продукції переробки. Під час воєнного стану в Україні це вельми позитивна тенденція для підтримки економіки нашої держави. У першому кварталі року експортовано 8 485 кубометрів продукції переробки на суму 1 809 000 доларів. У грошовому вимірі це на 26,2 відсотка більше, ніж за минулий відповідний період. Воістину, звитягу наших воїнів потрібно всіляко підтримувати надійним тилом, – на фронтах соціально-економічних. Ігор ТАБІНСЬКИЙ, фото автора, Газета “Природа і суспільство” https://ekoinform.com.ua/?p=15578

24 січня 2022

Побачив світ черговий номер газети «Природа і суспільство» № 3-2022. Матеріал про бригадира-мотиватора у  Рава-Руському лісгоспі читайте за посиланням

13 січня 2022

Де згода є в «сімействі»… Приклад, як співіснувати лісівникам і громаді. Турківський лісгосп, основна частина якого розташована в однойменній міській територіальній громаді, є для останньої найбільшим платником податків серед підприємств – за січень-вересень до місцевого бюджету сплачено 4,05 мільйона гривень. Голова міської ТГ Ярослав Паращич, чесно кажучи, тяжко собі уявляє життя громади без лісівників і починає на пальцях загинати менші й більші корисні справи, результати співпраці. Місцевість тут значною мірою гориста, газу, як такого, нема, все – лікарні, ФАПи, амбулаторії, школи, дитсадки – опалюється дровами. Звісно, лісгосп продає свою продукцію за тендерами, але часто ті установи не мають їх чим доставити. Лісгосп виручає. Виручає він не лише бюджетні установи, а й окремі соціальні категорії громадян: учасників АТО, багатодітні сім’ї, одиноких людей похилого віку. В багатьох випадках, як-от, скажімо, з самотньою Стефанією Площанською, доводиться виступати й спонсором – не замерзати ж бабусі без дровенят узимку. Від того, якою буде зима, в горах залежить багато. Якщо кругом доволі снігу, чи, не дай, Боже, сльота, в лісгоспі настрій не надто, бо ж ускладнюється заготівля й доставка деревини на склади. Нинішня осінь для лісівників була плідною. Пішла вгору ціна на кругляк, зросла з 14 до більш, ніж 22 тисяч гривень середня зарплата в колективі. Немалий прибуток приносить і переробка. Лісгосп придбав лісопильне обладнання, і кожного місяця виготовляє 250–300 куб. м пиломатеріалів, які йдуть на експорт. Коли позакурює, позамітає дороги, то – біда й селам. А техніка для розчистки снігу – звісно, в лісгоспі. – До лісівників, найперше, й звертаємось, – каже Ярослав Паращич. – Порятувати селян від заметів – святий наш обов’язок, – з притиском у словах відзначає директор лісгоспу Василь Барабаш. Вдячні лісгоспові у селах Зубриця, Бітля, Комарники, Ільнику та інших. Та дружба між громадою і лісівниками не є такою однобокою, як може здатися на перший погляд. У дружбі та співпраці зацікавлені обидві сторони. Нині, після децентралізації, в територіальних громадах вивільняються землі, пасовища, сінокоси, які сусідують із лісовими масивами. Лісгосп не проти взяти їх на свій баланс і, засадивши деревами, таким чином збільшити «зелені легені» регіону. Про місцину біля Розлуча, що на окраїні Співочого поля, вже вирішили директор лісгоспу Василь Барабаш, депутат міськради Оксана Лоневська та голова міськради Ярослав Паращич (на фото), і навесні там красуватимуться молоді деревця ялиці білої, модрини європейської, бука лісового, дугласії. Очевидно, що не всі старости в селах з радістю готові позбутися своїх «спокусливих» чи «ласих» кусників, які впритул прилягають до лісового фонду. Для цього й існують громадські обговорення і зважування взаємних інтересів. У листопаді-грудні лісгосп знайомить територіальну громаду з планами на наступний рік. Далі лісівники виїжджають до сіл, слухають людей. Недавні такі зустрічі у Вовчому, Лімні підтвердили, що селян турбують, здебільшого, речі побутові: для прикладу, десь би засипати ями на дорозі гравієм. Часто відвідують лісівники засідання постійної депутатської комісії з питань агропромислового розвитку, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, архітектури, містобудування та діяльності житлово-комунального господарства. Співпраця з депутатським корпусом, головою міської ТГ – обов’язкова умова взаємних успіхів. Недарма в народі кажуть: де згода є в сімействі, там мир і тишина, щасливії там люди, блаженна сторона. Підготував Ігор ТАБІНСЬКИЙ, Газета “Природа і суспільство” 2021

1 грудня 2021

Життєві мотиви і секрети щастя Михайла Білецького. Майстру лісу Великомостівського лісництва Михайлу Білецькому – 69. Світлий погляд, добра вдача і щира посмішка, що раз по раз з’являються на його обличчі, викликають довіру, а сиві скроні – повагу. Життєва енергія так і вирує у цьому скромному та, водночас, відкритому до світу чоловікові. Та так, що й молоді козаки позаздрять його активності. Каже, джерелом натхнення незмінно впродовж багатьох років є ліс, а ще – внук Олег, що так любить із дідусем бувати на його обході. З особливим ентузіазмом хлопець допомагає у весняних та осінніх посадках лісу. А тому дід-лісівник і покладає надії, що родинна історія, пов’язана з лісом, знайде своє продовження й у наступних поколіннях. По дорозі до лісових масивів, що перебувають під охороною Михайла Івановича, а вони розкинулись на майже 1000 гектарів, розповідає про те, як та чому обрав лісівниче ремесло. До лісу прийшов уже у досить зрілому віці, у 40 років. Хоч у родині нашого героя лісівників і не було, проте у лісі працював батько дружини. Ось уже 22 роки справу тестя не просто продовжує – горить нею пан Михайло. Ідемо лісовою стежиною, зліва гордо височіють 70–80-літні сосни, посаджені тестем-лісівником, справа – 20-літні, виплекані уже Михайлом Білецьким. Трохи далі – ділянка з деревцями, що посадили минулої осені. На ній видніються доглянуті та акуратні зелені рядочки. «Весна була волога, дякувати Богу, – радіє лісівник. – То й сосни дали приросту аж 50 сантиметрів. Ось це і подобається найбільше у моїй роботі, що можу споглядати на результати вкладеної копіткої праці, за тим, як день за днем тягнуться догори молоді ліси». У лісу свій календар і свій режим життя, непримітний для зовнішніх очей, але як тільки переступаєш ті «зелені» кордони, розумієш, що тут ще й свої правила. Перше і найголовніше – це не допустити лісової пожежі, запобігти випадкам лісопорушень чи браконьєрства, поважати приватність «мешканців» лісу та забирати своє сміття з лісу з собою. На сторожі виконання всіх цих та інших завдань стоїть майстер лісу. Тому і вихідних, як таких, у Михайла Білецького немає. Щонеділі чоловік їде одною дорогою до церкви через ліс, а повертається додому завжди іншою. Все для того, щоб не залишити без уваги, бодай, клаптик лісу. Хоча ніколи й не жалівся на інтенсивний робочий графік. Худорлявий та верткий, чоловік дотримується принципу, що рух – то життя. Службу на охороні лісових масивів разом із лісівником несуть велосипед, мотоцикл та «Нива» ВАЗ-2121. Завдяки цим «залізним» коням можна всюди встигати, а з допомогою деяких і залишатись непоміченим, що теж важливо. «Не тільки хороший лісівник, а ще й добрий сім’янин та людина, яка користується повагою як серед колег, так і місцевих мешканців», – каже про свого майстра лісничий Ігор Бочилюк. Поки ми говоримо з Михайлом Івановичем, у лісі падає розмірений, спокійний дощ. Такий неквапливий він надає лісові особливого шарму. Мій сивочолий співрозмовник не поспішає ховатись від настирливих крапель. Так, ніби промокнути до нитки – це для нього звично. Робота у лісі не передбачає поблажок чи пільг у зв’язку із дощем чи спекою. Термінові та своєчасні завдання мають виконуватись у звичному режимі. Повітря, напоєне дощем, стає свіжим і дихати на повні груди можна з особливою легкістю. Здається, ніби у лісі пахне самим життям. «Ліс – то є життя, – ніби читає мої думки лісівник. – У такому шаленому ритмі подій у світі, такій кількості випробувань, що випадають на долю людей, знайти місце, де можна втримати душевну рівновагу та спокій, погодьтесь, непросто. Кожного ранку, коли іду на роботу, знаю, що ось-ось за поворотом мене чекає заспокійливий зелений простір». А ще лісівник має чудову мотивацію, усвідомлення того, що ліс – це назавжди. Тому тут не може бути ані помилок, ані промахів, плодами цієї відповідальної роботи користатимуть уже нащадки. «А я щасливий, – зазначає Михайло Білецький, – що зможу бути причетним до цього «лісового завтра». Галина МУРАВСЬКА, фото авторки, Газета “Природа і суспільство” https://ekoinform.com.ua

29 листопада 2021

Перегляд статті у газеті «Природа і суспільство» за ►посиланням