«Артерії» лісового життя
18 січня 2023
Про лісову інфраструктуру, її роль у лісовому господарстві та соціальному значенні.
Мережа лісових доріг українських Карпат у 5–8 разів менша, ніж в Австрії, яка має оптимальну лісову інфраструктуру, отримавши статус розвиненої лісопромислової країни. отримати такий статус прагне й Україна.
Для багатьох українців ліси, особливо в Карпатах, асоціюються з непролазними хащами та заплутаними втаємниченими стежками вірогідного блуду… Навіть дитяча пісенька про ялинку починається моторошним рядком: «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис…».
Чи насправді такі «темні» українські ліси?
Сучасні лісові плантації змережані «зеленими артеріями», себто лісовими дорогами – земляними та кам’яними, які ще називають з твердим покриттям.
Чи достатньо їх на сьогодні? – запитання скоріш риторичне, адже хоч мережа лісових доріг в Україні й розвивається, але густота її коливається залежно від регіону – від 3 км на 1 тис. га до 13,5 км.
Якщо йдеться про ліси Карпатського регіону, де лісова дорожня інфраструктура має бути найрозвинутіша, то вона становить від 3,5 до 6 км/1000 га, при середньому значенні цього показника в гірських лісах Європи – 8–33 км/1000 га, що у 2–5 разів вище, ніж у нас.
А якщо, скажімо, рівнятися на Австрію, що має статус розвиненої лісопромислової країни в гірських Альпах, то там уже створено оптимальну мережу лісових доріг від 3,5 до 7 км на 100! га, що в 5–8 разів більше, ніж в українських Карпатах.
Висновок простий: на нас чекає ще величезна робота щодо розвитку розгалуженої мережі лісових «артерій».
Анонсований Держлісагентством перший в історії українського лісівництва електронний Атлас лісових доріг, має показати реальний стан транспортної мережі в лісах України й допомогти правильно спланувати її розбудову на найближче майбутнє. У відомстві повідомили, що найближчим часом буде реалізовано пілотний проєкт транспортного освоєння окремого лісгоспу. На карту нанесуть усі наявні лісові дороги, якими здатний проїхати лісовозний автомобіль, та буде спроєктовано мережу трас для будівництва лісових доріг у майбутньому.
Треба зазначити, що останніми роками утримання наявних і будівництво нових доріг проводилося переважно коштом лісгоспів, виходячи з фінансового стану кожного з них.
– Тому й обсяг новозбудованих доріг залишає бажати кращого, – зазначають у Держлісагентстві. – Так, для прикладу, у 2020-му збудовано, відремонтовано та реконструйовано 240 кілометрів лісових автодоріг. У 2021-му збудовано 131 кілометр земляного полотна і на 161 кілометр – облаштовано дорожній одяг.
Будівництво цього року продовжується, але обсяг також невеликий, потреба – на порядок більша.
– Все це прекрасно усвідомлюють лісівники Львівщини і тому щороку закладають у свої виробничі плани трудомістке, а отже, недешеве будівництво лісових доріг, – розповів заступник начальника Львівського ОУЛМГ, головний інженер Юрій Гром’як.
Аби краще бачити перспективу, мати більш чіткі орієнтири, на Львівщині депутати прийняли розроблену лісівниками Програму розвитку лісового господарства області на 2022–2026 роки, в якій заплановане будівництво 206 доріг.
Програма цінна й тим, що передбачає часткове фінансування окремих проєктів лісової галузі з обласного бюджету. В облуправлінні наголошують на важливості такої підтримки.
Ось, скажімо, в минулому році лісівники поставили перед собою рубежі з двома цифрами – 22 і 20. Тобто збудувати 22 кілометри земляного полотна і 20 кілометрів доріг із твердим покриттям. Цифри ці не надто високі, бо були часи, коли лісгоспи Львівщини «стелили» й 55 кілометрів полотна, правда, це відбувалося при підтримці фінансування з державного бюджету. Нині такого, на жаль, нема, тож дають собі раду власними силами, де один кілометр земляної дороги, за словами того ж Юрія Гром’яка, коштує 300–500 тисяч гривень, а зі щебеню – від мільйона і більше.
Повторимось, цифри не високі для львівських лісівників, проте на загальноукраїнському рівні вони виглядають куди привабливіше. Варто порівняти: з 161 кілометра лісових доріг, збудованих в Україні за минулий рік – 22 км – на Львівщині. Тобто, далеко не найбільша область виконала більш, аніж сьому частину робіт…
Дороги в лісі потрібні з багатьох причин, роздумує вголос Юрій Гром’як. Найперша – промислова. Адже необхідне безперебійне транспортування деревини на склади. Причому, дороги дозволяють додатково залучати в господарський обіг технологічно недоступні стиглі, а також перестиглі та ушкоджені лісові ресурси. Розгалужена мережа спонукає активніше переходити на прогресивні, європейські методи господарювання, пов’язані з рубками переформування.
Зрештою, берімо ще ширше – без лісових шляхів неможливо говорити про ефективність лісового господарювання взагалі, адже, окрім рубок: догляду, суцільних і вибіркових, є й інші лісівничі заходи. Скажімо, працівники лісової охорони можуть оперативно виїхати на місце загорання та запобігти лісовій пожежі, незаконній рубці, випадку браконьєрства чи інше порушення. При цьому лісові дороги слугують ще й протипожежними розривами.
Часто, коли ліси розташовані в безпосередній близькості до населених пунктів, такі дороги розв’язують ще й соціальні проблеми, є критично важливими для сільських громад, місцевих мешканців. Не забуваймо й про туристів, любителів збирати гриби та ягоди, цілющі лікувальні трави… Для таких дороги ще й найкращий орієнтир, аби не загубитися у лісі.
Будувати лісові дороги доля заставляє, насамперед, лісгоспи в гористій місцевості. Колись, скажімо, віддаль трелювання у Сколівському чи Славському лісгоспах становила 3–5 кілометрів, нині ж – не більше, як 200–300 метрів.
Важливість удосконалення транспортної інфраструктури в горах добре усвідомлюється й на найвищому рівні. Ось лише кілька чинних загальнодержавних документів: «Концепція розвитку гірських територій українських Карпат», «Державна програма розвитку регіону українських Карпат», Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону», в яких поставлено завдання про розширення до 2030 року мережі лісових автодоріг із твердим покриттям у лісах регіону до 10 км на 1 тис. гектарів.
Отже, не дивно, що з року в рік у дорожньому будівництві на Львівщині ведучими були і залишаються гірські лісгоспи: Славський, Сколівський, колишній Старосамбірський (нині у складі Самбірського лісгоспу).
Перший, станом на 2017 рік, мав побудованих та відновлених 119,7 кілометра лісових доріг. Упродовж 2018 року побудовано ще 15,9 кілометра лісових доріг, 11,4 кілометра – з твердим покриттям. Роботи проводилися в Опорецькому лісництві – 4,5 км, Тухлянському лісництві – 6,4 км, Головецькому лісництві – 2,5 км та Сможанському лісництві – 2,5 кілометра лісових доріг. Крім того, в Сможанському лісництві споруджено міст для перетину водостоку. В минулому році побудовано 12,2 кілометра лісових доріг, при запланованих обсягах будівництва – 11,4 кілометра, з яких 8,9 км – дороги з твердим покриттям.
Другий лісгосп, Сколівський, за останні два роки наростив понад 20 км доріг, активно розвивав дорожню інфраструктуру з 2007 року й нині її протяжність сягає 150 кілометрів.
У лісгоспі є два екскаватори. «Катерпіллер» придбали цього року. Є два самоскиди, бульдозер…
– Понад 90% дорожніх робіт підприємство виконує власними силами, – розповів директор ДП «Сколівське лісове господарство» Остап Бойко. – Це здешевлює, загалом, недешеве будівництво доріг.
Третє з перелічених вище підприємство, будуючи дороги собі, нерідко допомагає це робити й місцевим громадам. Так, нещодавно велися ремонтні роботи дороги місцевого значення, яка проходить через село Спас. Це стало можливим завдяки спільним зусиллям місцевої влади, підприємства «Салюс Груп» та ВВП «Надлісництво Старий Самбір» ДП «Самбірського лісового господарства».
Нині в лідерах – колишній Жовківський лісгосп тепер ВВП «Надлісництво Жовква» ДП «Львівського ЛГ». Активно тривають роботи з прокладання дорожнього полотна у В’язівському лісництві. Станом на середину листопада пройдено більш, ніж 2 км згаданого маршруту. А загальна його протяжність становить 3,5 кілометра.
При проєктуванні цього об’єкта лісової інфраструктури фахівці враховували ґрунтово-гідрологічні умови та характер рельєфу місцевості, а загальний напрям дороги вибирався з урахуванням мінімально допустимого впливу на навколишнє середовище. Зрештою, так чинять усі лісгоспи.
Роботи фінансуються коштом підприємства. Як зазначив його керівник Василь Височанський, у надлісництві націлені на довготривале використання цього шляху, що сприятиме культурі лісогосподарського виробництва та забезпечить умови для організації сталого ведення лісового господарства із застосуванням сучасних європейських принципів.
Хід будівництва об’єкта лісової інфраструктури регулярно контролює Юрій Гром’як. Ширина цієї лісової дороги становитиме 4,5 метра, а розрахункова швидкість транспорту – 20 кілометрів на годину. І поки погодні умови сприятливі, увесь комплекс робіт ведеться доволі швидкими темпами. Правда, відразу робити тверде покриття не будуть. Через зиму земляне полотно має встоятися, а тоді його накриють щебенем. Практика довела, що така технологія краща і дорога служитиме довше.
– Будівництво доріг у ДП «Бродівський лісгосп» теж на рівні, – розповів головний інженер Микола Серватович. – Загальна довжина новозбудованих лісових дорiг у нашому господарстві становить майже 42 кілометри. В недалекому минулому Бродівський лісгосп був кращим в області за багатьма показниками. Дорожніми в тому числі. Густота доріг тут становить 15,5 кілометра на 1 тисячу гектарів.
Без добротних доріг вести нині ефективну лісогосподарську діяльність неможливо. Кому ж, як не працівникам лісгоспів, розуміти це якнайкраще і прокладати в дрімучих хащах нові «артерії» і «вени»…
Це розуміння завжди підсилювало й сусідство Львівщини з країнами Європейського Союзу. Передові методи господарювання обов’язково передбачали більше й кращих доріг. Ми вже наводили приклад Австрії. Тож львів’янам сам Бог велів перейняти цей досвід, як і польський, і чеський, і досвід країн Балтії.
Ще у 2007 році у львівських Карпатах стартував проєкт, котрий здійснювався з використанням досвіду Федерації лісів Австрії і полягав у будівництві 55 кілометрів гірської дороги. Для реалізації цього будівництва з Державного бюджету України (вперше за роки Незалежності) було виділено 16 мільйонів гривень.
– Будували дороги лісогосподарського та рекреаційного призначення з гранітно-щебеневим покриттям у районах Сколе та Славського, а також на Турківщині, – зазначає начальник Львівського ОУЛМГ Анатолій Дейнека. – Для будівництва використовувалися австрійські технології та техніка, а саме будівництво здійснювало спільне українсько-австрійське підприємство «Опілля».
Будівництво таких доріг допомагало ліквідувати наслідки всихання смерекових лісів та здійснити ялицево-букові насадження, що покращувало протипожежний стан карпатських лісів. Окрім цього, дороги вели до відпочинкових баз.
І, звісно, скрупульозно переймався австрійський досвід, технології будівництва доріг. Австріяки стверджують, що добрий десяток років їхні новозбудовані дороги не потребують жодного догляду, додаткових фінансових витрат.
З того часу минуло півтора десятка літ. Лісові підприємства Львівщини обзавелися сучасною дорожньо-будівною технікою, підготовлено кваліфікований персонал як інженерно-технічних працівників, так і робітників. І, що особливо важливо, освоєно сучасні методи будівництва лісових автодоріг у різних природно-виробничих умовах.
Переважно будуються лісові автодороги ІІ і ІІІ типів, параметри яких характеризуються такими показниками: розрахункова швидкість руху – 20–40 км/год., ширина земляного полотна – 4,0–4,5 м, ширина проїзної частини – 3–3,5 м, мінімальний радіус кривих у плані – 15–20 м (менші значення відносяться до доріг ІІІ типу), максимальні поздовжні ухили – 10–16% (більші значення характерні для гірських умов). У багатьох випадках при будівництві таких доріг застосовуються принципи ландшафтного планування їхніх трас, що дозволяє забезпечувати вписування елементів дороги в рельєф місцевості, не знижуючи цінності самих ландшафтів.
Очевидно, співпраця на міжнародному рівні не переривається, а набирає щораз, то більших обертів.
Одна з останніх акцій відбулася у травні минулого року за ініціативи Держлісагентства й Федерального міністерства сталого розвитку та туризму Австрії – «круглий стіл», де сторони обмінювалися досвідом із питань запобігання наслідків стихійних лих у лісах. Участь у заході взяли 75 українських фахівців – представники Держлісагентства, обласних управлінь Карпатського регіону, державних лісогосподарських підприємств та наукових установ. Українська сторона представила напрацювання стосовно заходів у лісах, направлених на запобігання повеням, зокрема, щодо вимог до трелювальних волоків, будівництва лісових доріг.
І ось зовсім свіжий факт. За сприяння Федерального міністерства сільського, лісового, регіонального та водного господарства Республіки Австрія і підтримки Австрійського лісового дослідницького центру (BFW) та Інституту лісової інженерії віденського Університету природних ресурсів та наук для життя (BOKU) в період з 22 листопада по 6 грудня 2022 року відбувся міжнародний навчальний семінар з питань планування, проєктування і будівництва лісових автомобільних доріг. До складу делегації від Українських лісівників увійшли працівники Держлісагентства, УкрНДІгірліс та Львівського, Франківського, Чернівецького обласних управлінь. Йшлося про особливості будівництва лісових автомобільних доріг на всіх етапах, починаючи від планування і трасування, закінчуючи фінансуванням та самим процесом будівництва.
Знаковим є те, що Львівське ОУЛМГ, як уже зазначалося, стало першим в Україні, хто запровадив цей спосіб будівництва. І тепер, через 15 років, процес виходить на новий вищий рівень свого розвитку також на території Львівської області.
Лісові дороги – задоволення не з дешевих, але … іншого виходу нема. На них ідуть кошти від виробничої діяльності, надання всілякого роду послуг. І, звісно, лісгоспи повинні шукати та використовувати додаткові джерела доходів, бо втілення Програми 2022–2026 потребує ресурсного забезпечення, лише на цей рік це понад 1 мільярд гривень у державі.
– Творчо підійшов до цього, зокрема, Львівський лісгосп, – розповів начальник відділу лісового господарства ОУЛМГ Валерій Арманаш. – Віддав в оренду площу біля Винників для запуску там гірськолижного курорту.
Новий комплекс розташований поблизу старого озера за майже 9 кілометрів від центру Львова. На території бази розміщено три схили: 475, 528 та 595 метрів. Дві з трьох трас мають штучне покриття. До того ж, тут передбачено два спуски для катання на надувних санках довжиною 80 та 200 метрів. Одне слово, вигода взаємна – і відпочивальникам, і лісівникам, які від оренди 20 гектарів площі отримуватимуть сотні тисяч гривень.
Реформа лісової галузі передбачає злиття 158 лісогосподарських підприємств в єдине державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Ліси України». Відбувається трансформація 24 обласних управлінь Держлісагентства в 9 регіональних управлінь відповідно до лісорослинних зон, кількості лісокористувачів та площі лісів. У цьому контексті Атлас лісових автомобільних доріг буде поєднаний з даними різноспектральних космічних знімків, які визначають «маску» лісу.
– Сподіваюсь, – наголошує Голова Держлісагентства Юрій Болоховець, – що проєкт підтримають наші партнери з UNDP Ukraine. Адже лісові автомобільні дороги – це не лише економіка підприємства, але й протипожежна безпека (змога швидко дістатися до місця виникнення пожежі і локалізувати займання) та збереження природної екосистеми.
А ще щільна транспортна мережа – це можливість збільшити відсоток вибіркових поступових рубок, як сучасного інструменту формування та збереження природних лісів країни.
Ігор ТАБІНСЬКИЙ,
фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”
https://ekoinform.com.ua/?p=17123
Коли перспективу визначаєш сам
28 листопада 2022
Про молоді кадри успішного лісництва.
Відокремлений виробничий підрозділ «Надлісництво Буськ», що в підпорядкуванні ДП «Радехівське лісомисливське господарство», розташоване в зоні Малого Полісся. Основною деревною породою тут є сосна. У лісовому фонді підприємства хвойні насадження (сосна, модрина) становлять майже половину (з 3472 га) площі. З 24 типів лісу, які виявлені тут, найбільш поширеними є грабово-дубово-соснові та грабово-соснові.
Віковий аналіз лісових площ, у тому числі, із залученням авторитетних науковців, показує, що процес продукування деревини потребує інтенсифікації. Варто сказати, що підприємство має для цього значні потенційні можливості: лісові насадження відзначаються високим класом бонітету. Так, площі з перевагою сосни звичайної першого і вище класів займають 90 відсотків.
Наскільки важливе значення лісівники підприємства надають відбору постійних лісових ділянок, генетичних резерватів сосни звичайної і дуба звичайного, плюсових дерев, можна детально довідатися з Практичних рекомендацій «Селекційна інвентаризація об’єктів постійної лісонасінної бази ДП «Буське лісове господарство» та шляхи відтворення генетичних ресурсів основних лісотвірних порід», виданих окремою книжкою минулого року, авторами яких є науковець Національного лісотехнічного університету – професор кафедри лісових культур і лісової селекції, доктор сільськогосподарських наук Юрій Дебринюк, директор на той час «ДП «Буське лісове господарство» (нині в результаті реформи «Надлісництво Буськ» у складі Радехівського лісгоспу) Микола Яворський та головний лісничий Ігор М’якуш.
Зазначені автори – оптимальне поєднання наукових досягнень з практичним досвідом. Такий «сплав» завжди приводив до успіху. Це, сказати б, перевірено самою, пробачте за тавтологію, практикою.
– Звісно, що успіх буде й тепер, – переконані і лісничий Грабівського лісництва Леонтій Драпак, і його помічник Дмитро Вовк.
На ділянці доповнення лісничий Грабівського лісництва Леонтій Драпак
з помічником Дмитром Вовком при огляді лісокультурної площі
Та очевидно, що вирощування лісу – процес тривалий, і кінцевого результату доведеться чекати десятки літ.
Ось навесні у 38 кварталі Грабівського заліснювали ділянку № 3 після зрубу у 2021 році – гектар площі. Чотири ряди сосни, два – дуба. В кожну десяту лунку – йшла модрина.
«Все, як книжка пише!», – стверджували в один голос відповідальні молоді лісівники і почергово, з голови, «видавали» статистику: посаджено 5710 штук саджанців, з них 3600 – сосни.
Далі розповіли, що в такому товаристві модрина почувається добре, підріст у середньому становить 25–30 сантиметрів.
А щодо того ж таки тривалого процесу: стиглість модрини – 50–60 років, сосни – 80.
– Це, скоріш за все, дар уже наступним поколінням лісівників, – зазначає Леонтій Драпак. – А ми слідкуватимемо за результатами проміжними, приростом лісу, з доглядом, доповненнями, санітарними заходами.
Сам лісничий – родом з Тернопільщини. Закінчив Кременецький лісотехнічний коледж. Працював у тамтешніх лісгоспах – єгерем, лісником, майстром лісу, помічником лісничого.
На Львівщині два роки був лісничим у Незнанівському лісництві і ось уже два роки у Грабівському.
Певний досвід, звісно, набуто. Та нині Леонтій Драпак поповнює ще й знання – заочно у Національному лісотехнічному університеті.
Коли прийшов у Грабівське лісництво, всерйоз взявся за безпеку деревостану.
На Тернопільщині мав справу з листяним лісом, де ймовірність пожежі менша. А от хвоя до вогню вкрай уразлива, легкозаймиста, тут усе вирішують секунди. Тож першим ділом обладнав три (по три кубометри води) бочки, які чіпляють до трактора. До бочок під’єднані мотопомпи зі шлангами і пожежними рукавами.
Такий агрегат має перевагу навіть над пожежним автомобілем, бо в лісництві є місця, де він просто не «проб’ється», а трактор – дасть раду.
Цього року, як не прикро, мав місце «спалах» у 7 кварталі. Дим оперативно зафіксував інженер з охорони і захисту лісу Тарас Феденишин. На щастя, пожежу ліквідували з мінімальними втратами.
А бочки з водою зосереджені в найбільш небезпечних місцях – у районі Гути, Яблунівки, Полоничної.
Також є в лісництві опорний протипожежний пункт, рації – на випадок, якби, не дай Боже, пропав мобільний зв’язок.
Пожежна безпека – важливий, але далеко не єдиний напрямок у роботі Леонтія Драпака. В полі його постійного зору і обов’язків і мережа тимчасових лісових розсадників (загальна площа – 0,4 гектара), і насіння (минулого року його зібрали і віддали на переробку в лісовий селекційно-насіннєвий центр у Брюховичах одну тонну), і, звісно, понад два десятки плюсових дерев сосни звичайної, які є гордістю не лише лісництва, Львівщини, а й України.
Не випадково, напевне, мер Буська Ростислав Сліпець вручив Леонтієві Драпакові Кубок кращого молодого лісівника району, а Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України за багаторічну сумлінну працю в галузі, вагомий внесок у розвиток та підвищення ефективності лісогосподарського виробництва, високу професійну майстерність відзначило Подякою з нагоди Дня працівника лісу.
На відміну від лісничого Леонтія Драпака, основний стаж у лісовій галузі якого припав на Тернопільщину, частково Київщину (Святошинське лісництво), його помічник Дмитро Вовк, як кажуть, з діда-прадіда місцевий, з Яблунівки. Батько, Любомир Вовк, працює в лісовій галузі водієм, тож не раз і не два брав ще дітвака-юнака з собою. Звісно, що хлопець знає чи не всі тут стежки-дороги. Знає і лісівників. Таким чином, коли прийшов у лісництво півтора роки тому після закінчення Національного лісотехнічного університету, прийняли, як свого.
Дмитро Вовк – поки що бакалавр. Та вже заочно взявся за магістратуру. Наприкінці листопада – сесія. Це значить, що два тижні з робочого ритму випаде.
Випаде не лише у нього, а й у Леонтія Драпака. Когось на їхнє місце, звісно, призначать, але й самі лісівники також знаходитимуть якесь сесійне «вікно», аби бути в курсі ритму лісництва, робочого графіку колективу з одного старшого майстра, чотирьох лісників і двох лісокультурниць.
У житті помічника лісничого Дмитра Вовка нинішня осінь почала другий річний кругообіг. Сюди на роботу прийшов у червні 2021-го. Друге коло «осені – весни» дається легше. Отримано перший практичний досвід – восени 2021-го і навесні 2022-го.
Недавно здійснено інвентаризацію культур на 25 гектарах. Потрібне доповнення, оскільки нинішнє літо було скупе на опади. Пригадує, минулорічні калюжі, рівчаки світилися на сонці дзеркалами води. Нині від неї не лишилося й сліду.
Дмитрові Вовку – 23-й рік. Дещо старший від нього Леонтій Драпак. Та обидва ще, як зазначалося, студенти-заочники.
Можна висловитися й по-іншому. Вони – молоді кадри, сповнені енергії, ентузіазму, бажання проявити себе, показати результат.
– Якраз такі нам потрібні, – категоричний у своїх переконаннях директор Радехівського лісгоспу Степан Данькевич, який жодним чином не сковує рвійної ініціативи перспективних працівників і при тому зізнається, що й сам, і разом з Миколою Яворським часто відвідують Грабівське. Звісно, не для того, аби дати «прочухана» молодій «зелені», а щоб заохотити, морально підтримати, відзначити охайне (це треба бачити) лісництво.
За ними – майбутнє лісової галузі, яка щораз, то більше покладається на ефективний сплав науки і практичного досвіду.
Ігор ТАБІНСЬКИЙ,
фото автора,
Газета “Природа і суспільство”
https://ekoinform.com.ua/?p=16813
