Крок вперед, два кроки назад. Сьогоднішні реалії законодавства з охорони праці

2 березня 2021р, Новини. Прес-служба

12 грудня 2018 року в Україні схвалено Концепцію реформування системи управління охороною праці. Реалізація Концепції впродовж 2019-2020 років передбачала формування нової національної системи запобігання виробничим ризикам шляхом впровадження на законодавчому рівні ризикоорієнтованого підходу у сфері безпеки та гігієни праці.

Обмеження, спричинені карантинними заходами зі стабілізації епідемічної ситуації в Україні, а також песимістичні прогнози експертів щодо розвитку економіки у найближчій перспективі не мали би стати критичною перепоною для поступального розвитку працеохоронної сфери. І перші прогресивні кроки, на перший погляд, зроблено.

У 2020 році розроблено ряд нових проектів документів з охорони та безпеки праці. Серед них закон України «Про безпеку праці та здоров’я працівників», «Положення про функціонування системи державного управління безпекою праці та здоров’я працівників та забезпечення контролю її реалізації», «Методика проведення роботодавцем заходів з безпеки та гігієни праці на основі ризикоорієнтованого підходу», «Типове положення про систему управління безпекою праці та здоров’я працівників». На основі цих документів, які базуються на ризикоорієнтованому мисленні всіх учасників виробничого процесу, мала би розбудовуватися сучасна модель працеохоронного законодавства України в подальшому.

Місія держави – встановити мінімальні прийнятні вимоги безпеки, а саме: зобов’язати роботодавців оцінювати ризики небезпек на робочих місцях та керувати ними. Водночас право роботодавців – обирати інструменти і методи, вживати заходів, які дають змогу зробити це максимально результативно й ефективно для запобігання втрат життя та здоров’я працівників.

Здавалося б, що механізм реінтеграції законодавства України з питань охорони праці до міжнародних стандартів запущено і відповідальні державні інституції почали виконувати ратифіковані Верховною Радою України вимоги міжнародних стандартів з безпеки праці. Позитивному баченню цього сприяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 р. № 207 щодо внесення змін до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107.

Зміни передбачали виконання роботодавцем робіт підвищеної небезпеки і експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. У лісовому господарстві це лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу, робота вантажопідіймальних кранів та ін. Самодекларування (заповнення декларації відповідності) проведення небезпечних робіт надавало б змогу підприємствам/підприємцям скоротити час, бо тоді не потрібно отримувати відповідні дозволи у Держпраці. До того ж, роботодавці змогли б скорегувати подану декларацію у процесі виконання робіт або навіть відкликати її. У висновку Постанови передбачено, що самодекларування проведення небезпечних робіт зніме навантаження на бізнес. У питанні часу і збереження фінансів це так. Останнім часом, щоб отримати дозвіл, потрібно було викласти від 20 тис. грн. і більше і прочекати з місяць. Дозволи видавалися на 5 років, і за цей час з моменту видачі експертного висновку змінювалися люди, механізми й умови праці. Зокрема, зайвим виглядало отримання дозволу на 5 років на роботу вантажопідіймальних кранів, які й так щорічно і періодично повинні проходити ЧТО і ПТО. Експертний висновок і відповідний дозвіл мали вигляд механізму викачування грошей і збагачення експертно-технічних центрів.

Здавалося б, прогресивний і сучасний механізм в галузі охорони праці стартував. Адже згідно зі ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний створити умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Але не так сталося, як гадалося.

Перший тривожний дзвіночок прозвучав при обговоренні проекту закону України «Про безпеку праці та здоров’я працівників». Закон передбачає, що роботодавці зобов’язані регулярно проводити зовнішній або внутрішній аудит системи управління безпекою праці та здоров’я працівників та надавати його результати до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері безпеки праці та здоров’я працівників, проводити навчання та інструктування особам, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, що суперечить діючому законодавству, та інше. Разом з тим, не передбачено механізму економічного стимулювання роботодавців та працівників для заохочення їх до створення безпечних і здорових умов праці. Це означає: Ви працюйте, створюйте за свій кошт безпечні та здорові умови праці, не маючи державного економічного стимулювання, а Ми вас будемо перевіряти і штрафувати за порушення встановлених нами ж вимог, знімаючи з себе відповідальність за сприяння безпеці праці. Непрості обговорення цього Закону посприяли перенесенню введення його в дію аж з 01 січня 2023 року.

Другим кроком повернення до минулого стало те, що на засіданні Кабінету Міністрів України 03 лютого 2021 року прийнято постанову № 77 «Про затвердження переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України». Ця постанова вкотре внесла зміни до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107.

Змінений Порядок зараз передбачає повернення до дозвільної системи в Україні минулих років і, зокрема, збільшує перелік робіт підвищеної небезпеки, що потребують наявності дозволу, з 6 до 30 видів, а перелік машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, експлуатація яких вимагає наявності дозволів, з 4 до 10 позицій. Змінено та збільшено перелік робіт підвищеної небезпеки у лісовому господарстві, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Ця постанова набирає чинності з 10 березня 2021р.

Постає питання: А як же тоді інтегрувати положення міжнародних стандартів в національні нормативно-правові акти з охорони праці згідно з розробленою Концепцією реформування системи управління охороною праці в Україні? Як переходити до декларативного методу державного нагляду для підприємств з прийнятним рівнем виробничих ризиків, вносити зміни та доповнення у національне законодавство щодо запровадження механізму економічного стимулювання роботодавців та працівників тощо?

 

В. Степанишин – головний спеціаліст

відділу лісових ресурсів, машин та

технологій Львівського ОУЛМГ

 

Global Options

Оголошення
Ключові слова
Зелена країна

Розпорядження від 01.12.2015р. N18

Ми у Facebook

Платформа Дія

Відео

Новини Управління